Віктор Лазаренко: «Знаючи характер Андрія, в Німеччині в Ярмоленка все вийде»

Напередодні Дня знань ми поговорили з екс-гравцем чернігівської “Десни” і київського “Динамо”, першим тренером Андрія Ярмоленко – Віктором Лазаренко. Про спілкуванні з Лобановським, тренерський секрет Юхима Школьникова і, звичайно, про те, чи вийде у Ярмоленка в “Боруссії”.

Від Лобановського до Школьникова

– Розкажіть, як почали займатися футболом?

– Почав я займатися футболом тут, в школі “Юність” у тренера Олександра Михайловича Норова. Це був далекий 1971 рік.

– У 1976 році Ви були у київському “Динамо”. Але так і не зіграли за основний склад. Як опинилися у “Динамо” і чому не вийшло зіграти за основу?

– Я вчився у київському інтернаті, ми грали з “Динамо” на однойменному стадіоні. На матчі був присутній Валерій Васильович Лобановський. Після цієї гри я був запрошений, розмовляв з Валерієм Васильовичем, який запитав мене: “Хочеш грати в футбол?”. Я відповів: “Так, хочу”. Так я потрапив до дубля київського “Динамо”. Чому не вийшло? Напевно, не вистачило якихось футбольних якостей для того, щоб виступати в цьому клубі. Але все-одно, з тими людьми, з якими я грав у дублі – це була хороша школа для подальшого зростання як футболіста. А в кінці 1976 року я був запрошений Юхимом Григоровичем Школьниковим у чернігівську “Десну”.

– 1976 рік у радянському футболі був унікальний тим, що було проведено одразу два чемпіонати – осінній і весняний. Тоді була спроба перейти на систему “осінь-весна” ініціатором якої, як відомо, був Валерій Лобановський. Як Ви вважаєте, чому тоді не вийшло?

– Тому що не підтримали багато клубів. Це пов’язано, перш за все, з кліматом і станом футбольних полів. Про підігрів тоді не могло бути й мови. Хоча про перехід тоді не сильно замислювалися. Цей момент був більше пов’язаний з участю в Олімпіаді у Монреалі. Практично весь основний склад київського “Динамо” поїхав туди. Перший склад поповнили футболістами, які не виїхали до Канаді. Був проведений один круг до закінчення Олімпійських ігор. А потім, коли Олімпіада закінчилася, олімпійську “бронзу” визнали невдачею. Валерій Васильович повернувся, відрахував молодих футболістів, і продовжили чемпіонат…

– Розкажіть про гру за “Десну” і команду кінця 1970-х – початку 1980-х років…

– Команда була дуже хороша. Грало дуже багато своїх вихованців. На стадіоні збиралося багато глядачів. Дуже сильний склад зібрався у 1980 році: брати Причиненко, Ігор Теннак, Віктор Данилевський, Анатолій Павлов, Анатолій Кудя, Володимир Іващенко…

– У чому був тренерський секрет Юхима Школьникова?

– Він був дуже сильним психологом, міг налаштувати будь-якого футболіста. Команда наша була відома бійцівськими якостями. Нас боялися, особливо коли ми грали вдома. Ми не програвали у Чернігові.

– У Вас було дві перерви у кар’єрі: у 1981 і 1984-85 роках. З чим вони були пов’язані?

– Перша перерва пов’язана з відходом до армії. Друга – з тренерством. Служив я у Чернігові, у звичайній частині. Так склалися обставини, що у спортивний клуб, який відносився до армії, я потрапити не зміг. Довелося віддати два роки…

Молодий “ветеран”

– Розкажіть про гру за кіровоградську «Зірку»…

– Мене туди запросив Валерій Іванович Польовий, який працював зі мною у 70-і роки. Працював я з хорошим тренером, колишнім воротарем київського “Динамо” Валерієм Самохіним. У мене там все складалося дуже добре, але, на жаль, отримав серйозну травму. Мені довелося переїхати. Хоча у Кіровограді мене тримали, давали квартиру, можливість лікуватися, але ми з сім’єю вирішили повернутися до Чернігова.

– Кар’єру Ви закінчили досить рано, у 30 років. Теж через травму?

– Ні. Прийшов новий тренер і сказав, що я – дуже зрілий футболіст, мені дуже багато років і пора завершати. У той час футболіст 29-30 років вважався ветераном. У мене з’явилася робота у спортивній школі і продовжувати кар’єру, ні, не реально було…

– Як почали працювати тренером і у чому специфіка роботи з дітьми?

– Відразу після закінчення кар’єри гравця я почав працювати у футбольній школі у Валерія Івановича Польового. Потім попрацював і на комбінаті, і в інших місцях, поки не звільнилося місце і я не повернувся до школи. Найважче у роботі тренера: відсутність умов для роботи. Найприкріше, що протягом тих років, що я працюю, стає тільки гірше. Технічно-матеріальна база, стан футбольних полів, залів, майданчиків… Все гниє, занепадає…

У Ярмоленка все вийде

– Ходять чутки, що, у зв’язку з переходом Ярмоленка, “Юність”, як школа, яка виховала футболіста, може отримати якийсь бонус. Це так?

– Я не знаю. Але дуже б хотілося, щоб отримала. Момент такий: якщо навіть отримає, то скільки? Чи вистачить цього на те, щоб поліпшити наш матеріально-технічний стан? Або це буде якийсь мізер, на який можна буде купити форму та м’ячі? Але поки це на рівні чуток. У регламенті про це немає. Мені подзвонив журналіст, запитав: “Що я куплю на ці гроші?” Він уже знає, що я отримаю гроші. А чи отримаю я їх, і чи отримає школа? Сподіватимемося…

– Зараз готується реконструкція стадіону “Юність”. У тому числі планується штучний газон. Чому саме штучний?

– Тому що, при нашому навантаженні, яке припадає на футбольне поле, єдиний вихід: штучне поле. Ніяка трава, ніякої газон не витримають.

– Згадайте як почав у Вас займатися Андрій Ярмоленко і чи можна було тоді сказати, що у хлопця є талант?

– Ярмоленка я вперше побачив на новорічному турнірі. Група 1989 року народження грала проти 1988. Тоді я як раз повернувся до школи і починав у ній працювати. Андрій був невисокого зросту, але рухи були неординарні, він виділявся. Через деякий час я прийняв команду 1989 року народження, разом з Олександром Олександровичем Устенком.

– З групи 1989 року хто-небудь, крім Ярмоленка, став професійним футболістом?

– Ні. Люди стали професійними бізнесменами, суддями стали двоє вихованців цієї групи, так скажемо, хлопці не загубилися.

– Цього літа ПСЖ заплатив “Барселоні” за перехід Неймара 222 млн. євро (близько 6,8 мільярда гривень, – прим.), “Барса” виклала “Боруссії” (Дортмунд) 105 мільйонів євро за Усмана Дембеле. Футбольний ринок зійшов з розуму?

– Він давно вже збожеволів.

– У Ярмоленка вийде у Німеччині?

– Так. Знаючи характер Андрія, все повинно вийти.

– Що чекає на “Динамо”, після переходу Андрія?

– Я думаю, сильно нічого не зміниться. Як кажуть, святе місце порожнім не буває. Незамінних нема. Заграє Циганков, з’явиться “другий Ярмоленко”. Звичайно, спочатку буде складно, тому що футболісти звикли грати за принципом: “якщо не знаєш що робити – віддай м’яч Ярмоленку, він розбереться.”

Нові таланти

– Чи є у Чернігові таланти, які можуть дорости до рівня Ярмоленка?

– У нашій школі є дуже багато хороших хлопців. Але для того, щоб досягти того, що Ярмоленко, повинні скластися багато чинників: везіння, і все інше: потрапити на очі до потрібного тренера… У Ярмоленка теж могло б не скластися, але зірки розташувалися так, що у нього все вийшло: на його шляху трапилися Томах, Газаєв, Сьомін, Калітвінцев. Зараз у нас у команді 2002 року є дуже хороші хлопці. Сподіватимемося. А як доля розпорядиться?..

– Цей трансфер, те, що історію Ярмоленка знову згадали, вплине на увагу до вашій школі?

– Ні. У нас спорт нікому не потрібний.

– Ви – один з організаторів традиційного новорічного міні-футбольного дитячого турніру імені Ярмоленка. У 2018 році, вже, вочевидь, без Андрія, він буде проведений?

– Так, ми його проведемо, знайдемо кошти.

– У 2016 році Ви тренували “Полісся” (Добрянка). Розкажіть про цей тренерський досвід.

– Я тренував тільки тому, що там були мої вихованці 1999 року. Тоді в першості області було недостатньо команд і керівництво обласної футбольної федерації попросило мене. Я пішов на зустріч, хоча у мене не було ніякого бажання тренувати дорослу команду. У нас є молоді тренери, які повинні… Я наполягав на іншій кандидатурі, але вийшло так, як вийшло. Я рік пропрацював, ми досить добре виступили, зайняли 4 місце. Були гарні ігри з лідерами, і ми показували досить хороший рівень футболу. Воротар тієї команді Максим Татаренко був запрошений у “Зірку” (Кропивницький) і зараз грає у першості U-21.

– Ви стежите за чемпіонатом області і знаєте, що “Десна-2” йде на останньому місці. Як Ви вважаєте, чого не вистачає команді? І чи головне для молодіжного складу результат, у іграх проти дорослих?

– Результат не важливий. Бракує досвіду і певної кількості проведених ігор. Наскільки я знаю, зараз у “Десни” дуже хороший випуск 2001 року народження, і якщо цю команду зберегти, то через 2-3 роки вони будуть показувати дуже хороший футбол. Я знаю тренера Сергія Миколайовича Бакуна, який, я думаю, зробить команду

– Починається навчальний рік. Які у вас плани?

– Вдалий виступ у першості області та чемпіонаті України. І чекаємо, коли екскаватор заїде на нашу територію і почне робити футбольне поле. Виглядаємо у вікно…