Вадим Ветоха: «Бажаю студентам більше вчитися, займатися спортом та кожного дня ставати краще»
Сьогодні, 17 листопада, відзначається Міжнародний день студента. До свята ми пропонуємо Вашій увазі щиру розмову зі студентом Чернігівського національного технологічного університету, однім з лідерів «Десни» U-19 Вадимом Ветохою. Про навчання та студентство, хобі, та про те, як молоді футболісті сприймають командний результат…
Життя у «Десні»
– Напевно не всі вболівальники «Десни» встигли познайомитися з Вадимом Ветохою. Тож коротко розкажіть про себе…
– Я народився та живу у Чернігові. Вже 10 років займаюся футболом. У цей спорт мене привів друг – Толік Остапенко, який зараз грає за «Десну» U-21. Другий сезон виступаю за «Десну» U-19, але поки що виходить не дуже, у плані результату… Люблю всі види спорту: волейбол, баскетбол… граю в хокею, бігаю. В мене є друзі, які займаються легкою атлетикою. Вони мене запрошують, й ми своєю кампанією влаштовуємо міні-змагання.
– У сезоні 2017/18 Ви, у складі команди U-17, допомогли СДЮСШОР «Десна» вийти у Вищу лігу ДЮФЛУ. Наскільки знаковою подією для Вас це було?
– Ми довго до цього йшли. В нас було приблизно 25 ігор, й програли лише 1 матч: налаштовувалися на кожну зустріч, були впевнені в собі, грали один за одного, в нас було чудове взаєморозуміння. Тому ми й допомогли СДЮСШОР вийти у Вищу лігу. Але коли у плей-офф Першої ліги ДЮФЛУ програли одну гру, за далеко не ідеального суддівства (київському «Локомотиву» ми програли 0-2 на виїзді, а вдома виграли 2-1)… Це було не дуже красиво та змазало відчуття від випускного сезону у футбольній школі.
– Вже через кілька місяців після закінчення СДЮСШОР Вам довелося дебютувати у чемпіонаті УПЛ U-19, й перший сезон вийшов для команди відверто невдалим: чернігівці пропустили 124 голи та здобули лише одну перемогу, й ту – технічну. Чому вийшов такий невдалий перехід з чемпіонату ДЮФЛУ U-17 до УПЛ U-19?
– Після білої смуги настала чорна. Цього ніхто не очікував. Думаю, на початку сезону кожен з нас був впевнений у собі, ми думали, що будемо гідно грати. Але вийшло не так. Я не можу когось звинувачувати. Так сталося, й наприкінці сезону вже не могли себе мотивувати грати далі…
– В огляді 10 туру першості U-19 на сайті УПЛ написано: ««Десна» програла 10-й матч з 10-ти і пропустила 50-й гол. Антирекорди чемпіонату U-19 авторства чернігівської команди минулого сезону (25 поразок в 26 матчах та 124 пропущених голи) можуть бути перекриті». Чи чіпляє це команду, коли читаєш таке про власний виступ, та що відчуваєте: бажання здатися та скласти руки, чи, навпаки, довести що критики помиляються?
– Ми не складаємо руки, а хочемо довести, що ми здатні перемагати. В нас є чат, куди хтось з нас скидає таку інформацію, й кожен висловлює свою думку про це. Зрозуміло, що нам це не подобається й намагаємося налаштуватися на наступні матчі, завоювати очки. Але, на жаль, поки що в нас не виходить.
– В останньому матчі з «Маріуполем» «Десна» U-19 виглядала не гірше за суперника, але програла 1-2. Чого не вистачило?
– В кожному матчі ми припускаємося дитячих помилок. Нам потрібно підсилювати саме оборону. Якщо у головній команді одна з кращих захисних ліній в УПЛ, то й нам потрібно почати від захисту та рухатися до атаки.
– Для Вас особисто цей сезон складається достатньо вдало якщо у сезоні 2018/19 на Вашому рахунку 0 м’ячів у 24 матчах, то у цьому році 5 голів в 11 іграх, й Ви ділите 9-15 місця у списку бомбардирів УПЛ U-19. Як оцінюєте свою гру?
– За перший сезон я набрався досвіду, впевненості, й продовжую далі прогресувати. Саме впевненість допомагає забивати, адже я нічого не боюся. Пенальті, стандарти – головне вірити у себе. Й саме цього, на мій погляд, не вистачає нашій команді, адже, зрозуміло, що коли ти постійно програєш, складно налаштуватися.
– Якраз щодо впевненості: коли у матчі з «Маріуполем» «Десна» пропустила другий гол, майже вся команда лягла на газон, наче це були останні секунди й шансів щось виправити немає. Але то була лише 77 хвилина й попереду було 15 хвилин матчу. Чи вірили ви тоді, що ще можна врятуватися?
– Так, звичайно. Хлопці хотіли перемогти. У «Маріуполя» було 5 очок, ми знали, що з ними можна битися. На полі ми виглядали гідно, але пропустили дурні м’ячі… Але могли й забити, зокрема в штрафному м’яч потрапив у руку суперника, однак суддя чомусь не побачив. Якщо б рахунок був 2-2, перше очко… Це дуже допомогло б емоційно.
– Євгеній Белич, з яким Ви разом завойовували путівку до Вищої ліги ДЮФЛУ, у минулому сезоні вже дебютував у дорослій Прем’єр-Лізі. Наскільки його приклад надихає молодь, та чи відчуваєте Ви увагу з боку тренерського штабу першої команди?
– Женя – футболіст з характером, який налаштовував нас завжди лише на перемогу. Навіть у цьому сезоні, коли він грав за «Десну» U-19 проти «Дніпра-1», ми вже на 30-й хвилині залишилися в меншості, але Євгеній надихав нас та рухав уперед: ми забили перші, причому вже після вилучення, але на останніх хвилинах знову пропустили («Десна» програла 1-3, переможний гол «Дніпро-1» забив на 82-й хвилині, – прим.), й все…
Футбольний юрист
– Де та на кого навчаєтеся?
– Навчаюся у Чернігівському національному технологічному університеті на юридичному факультеті. Перший курс, денна форма.
– Чи звертають в університеті увагу на Вас, як на гравця «Десни»?
– Одногрупники знають, питають як ми зіграли. Один хлопець з іншого факультету підходив: він знає моє прізвище, знає, що я забив 5 м’ячів. Мені це було приємно.
– Як поєднувати професійний спорт та навчання, тим більш, на денній формі?
– Якщо ти обрав щось одне, то треба до цього прагнути, але у житті буває все, тому бажано мати «запасний аеродром». Припустимо з футболом: гравці травмуються чи щось йде не так… Тому бажано мати другий шлях – навчання. Хоча мені не дуже подобається наша українська система освіти, адже що в школі, що в університеті, як на мене, дають безглузду інформацію, й з цією інформацією ти не можеш у подальшому себе розвивати… Юриспруденцію я обрав, адже це дуже гарна спеціальність, затребувана. Хоча зараз головний пріоритет для мене – футбольна кар’єра.
– Історія Міжнародного дня студента доволі сумна: у 1939 році в окупованій нацистами Чехословаччині на мітингу смертельно поранили студента-медика Яна Оплетала, потім відбулися масові арешти студентів та закриття чехословацьких ВНЗ. Фактично це свято нагадує про боротьбу студентів за свої права. Чи має студент боротися за те, що вважає вірним та чи доводилося Вам вступати у цю боротьбу?
– Звичайно кожна людина має боротися за свої права. Висловлювати свою думку – це нормально, вірно. Але мені поки що не доводилося у студентському житті вступати в якісь протистояння.
Підготовка до перемоги
– Зараз у чемпіонаті перерва. Як «Десна» U-19 планує її провести?
– Думаю, що будуть спаринги. Мабуть, зіграємо з київським «Динамо», з яким ми грали й до початку чемпіонату. Взагалі ж в нас була дуже потужна підготовка до сезону, кілька тренувань щодня, жили лише футболом: вранці приїхав на тренування, потім до дому – поспав, пообідав й знову на тренування… Найбільш прикро так тренуватися й не отримати результату. Вважаю, що нас «зламала» перша гра зі «Львовом»: рівний матч, але знову ж дитячі помилки й ми пропустили 3 м’ячі…
– Була ще прикра поразка від «Волині» 3-4…
– Ми вигравали 3-1, але за 7 хвилин пропустили 3 м’ячі. Не знаю як це пояснити. Мабуть команда просто втомилася. З таким рахунком не можна віддавати перемогу. Для нас це був шок: після матчу ми півгодини просто сиділи у роздягальні, ніхто не міг нічого сказати.
– Наступного тижня усі три команди нашого клубу у гостях грають з ковалівським «Колосом». На Вашу думку, чи зможе перемогти основа, та чи здобуде очки «Десна» U-19?
– Основний склад, впевнений, переможе, адже «Колос» останнім часом виглядає не дуже, а ось «Десна» навпаки успішно проводить виїзні матчі. Стосовно нас: будемо максимально налаштовуватися, адже розуміємо, що від «Колоса» U-19 нас відділяє лише 1 очко, тому можна й треба перемагати.
– Що для Вас значить гра у футболці «Десни»?
– В першу чергу, коли ти граєш за цю емблему, відчуваєш гордість. Я пам’ятаю як «Десна» грала ще у Другій лізі, переходила у Першу – ця історія надихає. Завжди підтримував команду. Закарбувалося у пам’яті, як ми зі своєю командою 2001 року народження у жовтні 2013 року на стадіоні Гагаріна подавали м’ячі на матчі першої команди в 1/8 Кубку України, й «Десна» в тій зустрічі перемогла по пенальті запоріжський «Металург»: 1-1 (5-4) – це були незабутні емоції.
– Про що у листопади 2019 року мріє футболіст та студент Вадим Ветоха?
– Хочу зіграти у дорослий Прем’єр-Лізі, дебютувати в основному складі «Десни».
– Щоб Ви побажали нашим уболівальникам до дня студента?
– Думаю цей день будуть святкувати у всіх ВНЗ країни. Бажаю більше вчитися та займатися спортом (звісно, у першу чергу футболом), ставати краще з кожним тренуванням.
