Тренери

Щанов Олександр

Перший старший тренер чернігівської команди майстрів. Працював з нею у січні-травні 1960 року. Доклав активних зусиль для її створення. Дебютуючи в класі «Б», Авангард (так у сезоні-60 називалася команда) провів під його керівництвом ряд календарних матчів.
Він був капітаном і беззаперечним лідером резервного складу київського Динамо у 1949 році, коли ця команда вперше виграла чемпіонат СРСР серед дублерів.

Провів у Динамо вісім сезонів. Закінчивши грати, залишився у футболі. Перед Черніговом був тренером Спартака (Станіслав, тепер Івано-Франківськ), котрий у 1955-му завоював путівку в клас «Б», а через рік ледь не пробився до класу «А». Пізніше працював у харківському Авангарді, а потім чверть століття займався організаторською роботою у Держкомспорті і Федерації футболу України.

Горянський Євген

Старший тренер Десни у 1962 і 1983-1984 роках, котрий у цьому часовому проміжку очолював і збірну Радянського Союзу (1973 р.). Виводив у вищу лігу чемпіонату СРСР луганську Зорю (1966 р.) та мінське Динамо (1975 р.). Працював із такими елітними командами як київське і московське Динамо, львівські Карпати, удостоївся звань заслуженого тренера України, Росії і Білорусі.

Євген Іванович став на чолі Десни в 1962 році, відгукнувшись на пропозицію ряду гравців чернігівської команди, які раніше під його керівництвом виступали у Кіровограді. Легко знаходив спільну мову з футболістами. У сезоні-62 команда під його керівництвом показувала яскраву, змістовну гру.

                                                                 Тугарін Валентин

Старший тренер Десни в 1965-66 та 1968-69 роках. Досягнув у Десні найбільших успіхів у порівнянні з усіма іншими її наставниками часів клубу «Б». Будучи за спеціальністю не футбольним, а баскетбольним тренером, Валентин Якович досягав наміченого насамперед своїми організаторськими здібностями, умінням відстояти інтереси команди. У 1965 році довів Десну до 1/8 фіналу розіграшу Кубка Радянського Союзу, а через три роки під його керівництвом вона завоювала путівку в другу групу класу «А». Уже у вісімдесяті, привівши до перемоги у чемпіонаті України криворізький Кривбас, удостоївся звання «заслужений тренер України».

Базилевич Олег

Заслужений тренер СРСР і України, кандидат педагогічних наук починав свою тренерську діяльність у Десні. Прийнявши її у розпалі сезону-69, зумів вивести Десну із зони «вильоту» в клас «Б», а до наступного чемпіонату підготував цілком конкурентоспроможну для другої групи класу «А» команду. В Десну прийшов з кафедри футболу Київського інституту фізкультури, де пропрацював нетривалий час після завершення яскравої кар’єри гравця (чемпіон СРСР 1961 року у складі київського Динамо, срібний призер першостей 1960, 1965 рр., володар кубка СРСР 1964 р.).

У кінці сезону-70 уже підбирав футболістів під нове завдання — поборотися за путівку у створювану першу всесоюзну лігу. Але громом серед ясного неба стала звістка про рішення нового керівника області розформувати Десну.

Вершиною тренерської діяльності Олега Петровича, безумовно, виявилася спільна з Валерієм Васильовичем Лобановським робота на чолі київського Динамо (золоті медалі чемпіонатів СРСР 1974 і 1975 років, Кубок Радянського Союзу 1974 року, Кубок володарів кубків європейських країн і Суперкубок УЕФА в 1975 році). У середині 70-х років цей тандем став провідником ідей так званого системного футболу, що будувався на довгочасних науково обґрунтованих програмах моделювання виступів і тренувань команд.

Ліфшиць Йосип

Старший тренер Десни в 1961 році, коли чернігівська команда добилася першого турнірного успіху. У зведеному українському табелі про ранги класу «Б» Десна виявилася тоді десятою, що відповідає нинішній вищій лізі чемпіонатів незалежної України. Залишивши половину гравців попереднього дебютного сезону і разом з тим значно зміцнивши склад, Йосип Давидович зумів як слід поставити гру команди.

Небезуспішній його тренерській діяльності передувала яскрава кар’єра гравця. В 1936-40 і 1946 рр. грав у київському Динамо. Бронзовий призер Всесоюзної першості 1939 року. Володар Кубка України 1937 і 1938 років. Перейшовши на тренерську роботу, вперше відзначився у 1954 році – під його керівництвом київський Машинобудівник завоював Кубок України.

Ринський Леонід

Адміністратор і тренер, котрий залишив помітний слід в історії Десни. Брав участь у становленні чернігівської команди майстрів, працював з групою підготовки юних футболістів, а в сезоні-64 був одним із наставників Десни. Два десятиліття очолював обласну комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу, де освоювали футбольні ази і О.Кузнєцов, В. Данилевський, А. Кудя, С. Сапронов, В. Рудой, С. Петренко, В. Лобанов, які виросли у відомих в Україні футболістів. З 1990 по 1999 рік працював начальником команди Десна.

Фоменко Михайло

Перший головний тренер збірної України, який із серії плей-офф вивів команду у фінальну частину чемпіонату Європи. Михайло Іванович починав свою самостійну тренерську роботу, очоливши Десну у 1985-році.

Фоменко має значні досягнення у якості футболіста – володар Кубка володарів кубків європейських країн і Суперкубка УЄФА. Бронзовий призер Олімпійських ігор. В 1975-76 рр. був капітаном радянської збірної. Завоював три золоті і чотири срібні медалі чемпіонатів СРСР. Двічі володар Кубка Радянського Союзу.

Під керівництвом Фоменка Динамо (Київ) у 1993 році стало чемпіоном України. Свого часу очолювана ним Гурія (Ланчхуті) виходила у першу всесоюзну лігу, а київський ЦСКА Борисфен — у вищу лігу чемпіонату України.

Томах Олександр

На тренерській роботі з 1981 року. Закінчив Вищу школу тренерів (м. Москва). У 1981 році, за кілька місяців до закінчення Вищої школи тренерів, отримав пропозицію від Запорізького обкому партії очолити «Металург». Він був одним з наймолодших наставників першої всесоюзної ліги, і, хоча в рядах команди ще залишалися ті, з ким він не раз виходив на поле в ролі гравця, спуску не давав нікому.

Головний тренер Десни у 2004-2007 роках. Під його началом влітку 2006 року чернігівська команда впевнено виграла груповий турнір другої ліги і вийшла до першої ліги. Свого часу був помітним гравцем у вищій та першій всесоюзних лігах. У кращі свої футбольні роки грав за дніпропетровське Дніпро.

Як тренер найвищих результатів домігся, очолюючи запорізький Металург. Тоді й удостоївся звання «Заслужений тренер України». Працюючи в Чернігові, багато уваги приділяв і становленню молодих місцевих футболістів.