Банніков Віктор
Воротар чернігівської команди майстрів у червні 1960 — жовтні 1961 рр., котрий пізніше запам’ятався мільйонам любителів футболу в СРСР та закордоном як фантастичний «літаючий» воротар. Своїми яскравими виступами (тільки у вищій лізі чемпіонатів Радянського Союзу він провів 280 матчів) постійно доводив, наскільки незрівнянно красивою може бути ця справді народна гра. Стрункий і елегантний, відзначався хорошою воротарською технікою, прекрасною реакцією і воістину унікальною стрибучістю.
У складі Авангарду (такою була назва чернігівської команди майстрів у її дебютному сезоні) він вперше зіграв 22 червня 1960 року. Вийшовши на заміну у гостьовому матчі проти черкаського Колгоспника. А приїхав з Коростишева Житомирської області за рекомендацією колишніх футболістів тамтешнього Шахтаря, котрі тоді вже виступали за Чернігів.
Десна (усього в її складі він провів 51 календарний матч) стала для нього своєрідним трампліном у великий футбол. Двічі — у 1964 і 1970 рр. — визнавався кращим воротарем Союзу. Чемпіон країни 1967, 1968 років, срібний призер у сезоні-65, володар Кубка СРСР 1964, 1966, 1972 років. Учасник чемпіонату світу 1966 і Чемпіонату Європи 1972 року.
Віктор Максимович був першим головою Федерації футболу незалежної України. Іменем Віктора Баннікова названо футбольний стадіон, який розташований поруч з НСК Олімпійський. На цьому ж стадіоні проводиться і турнір пам’яті видатного майстра шкіряного м’яча.
Горшков Геннадій
Найкращий бомбардир в історії Десни у регулярних чемпіонатах. Має на своєму рахунку 112 м’ячів. Член символічного клубу Євгена Дерев’яги, куди зараховували футболістів, які забивали у змаганнях вищеназваної ліги не менше ста голів. Успіх йому приносили відмінний дриблінг, гольове відчуття та добре поставлений удар. В Десні вперше з’явився в 1977 році і з невеликою перервою відіграв у Чернігові майже десять років.
Грузнов Юрій
Першим із безпосередніх вихованців чернігівського футболу запрошувався у 1965 році у київське Динамо. Як воротар разом з іншими деснянцями завоював у 1968 році путівку до другої групи класу «А» і у складі Хіміка у сезоні-76 повертав Чернігову прописку у другій всесоюзній лізі.
Перший головний тренер Десни у незалежній Україні. В дебютному чемпіонаті під його керівництвом вона посіла 5-те місце у груповому турнірі першої ліги, що до літа 2007-го залишалося найвищим досягненням команди у національних першостях. Головним тренером Десни працював у 1990-1993 і 1999 -2002 рр. В проміжку між цим виводив в елітний дивізіон білоруського чемпіонату МПКЦ (Мозир) і ФК Гомель, у фінал кубка цієї країни — Бєлшину (Бобруйськ). Тренував також Поліграфтехніку (Олександрія). Працював у футбольному клубі Металург (Запоріжжя).
Кравчинський Валерій
Найбільш авторитетний футболіст Десни 60-х років. Був єдиним вихованцем місцевого футболу, хто закріпився в основному складі створеної у Чернігові команди майстрів з перших календарних матчів дебютного сезону 1960 року. Довше будь-кого — аж сім сезонів — залишався капітаном Десни. Був справжнім лідером команди і її душею, коли вона в розіграші Кубка Радянського Союзу 1965 року дійшла до 1/8 фіналу, а також восени 1968-го, коли вдалося завоювати путівку у другу групу класу А». В 1967 році удостоївся звання «Майстер спорту СРСР». Провів у складі Десни рекордну для тих часів класу «Б» кількість календарних матчів — 286.
Матюхін Анатолій
Капітан Десни у 1961-64 роках. Один із гравців, з чиїм ім’ям насамперед асоціювалися перші успіхи чернігівської команди майстрів. Діяв грамотно і рішуче, був головною опорою в обороні. У змаганнях майстрів дебютував ще в 1949 році, граючи за Динамо (Єреван). А протягом 11 наступних сезонів виступав у київських командах, в тому числі і в Динамо.
Полєвой Валерій
В Десні був і в якості гравця, і в якості тренера. Більше 15 років очолював СДЮШОР Десна. Як організатор футболу одержав всеукраїнське визнання. З літа 2000 року був членом виконкому Федерації футболу України. Постійно інспектував матчі першої ліги. Багато років очолював Чернігівську регіональну футбольну федерацію області та став її почесним президентом.
Процко Андрій
Впродовж багатьох літ вірою і правдою служив Десні як гравець і тренер. Граючи на правому фланзі нападу, своєю настійливістю, незгасним бажанням боротьби, реактивною швидкістю і стрімкими фінтами нерідко ставив суперників у безвихідь. Був головним «забивалою» команди на фінальному турнірі 1968 року серед кращих українських команд класу «Б». Особливим виявився його внесок і в перемогу чернігівського Хіміка у першості України 1976 року, завдяки чому була відроджена Десна.
З 1980 по 2004-й рік — у тренерському штабі команди. Разом з Ю. Г. Школьніковим приводив її до срібних медалей чемпіонату України 1982 року і до золотих нагород за перемогу у груповому турнірі 2-ї ліги шостого національного чемпіонату. У 1983, 1987, 1994-96 рр. працював головним тренером Десни. Йому не раз доводилося брати тягар відповідальності на себе, коли під загрозою виявлялося саме існування команди.
Третьяков Вадим
Нападаючий Десни першої половини 60-х, котрий три десятиліття потому був у незалежній Україні першим президентом Чернігівської обласної федерації футболу. Уродженець Донецька починав у прославленому Шахтарі. Потім була кіровоградська Зірка і включення у список 22 кращих у сезоні футболістів України. Стрімкий, настійливий — таким запам’ятався уболівальникам цей правий крайній нападаючий. Грав у Десні і його син Валерій. З 1996, після раптової кончини Вадима Павловича, у Чернігові щороку проводяться турніри з міні-футболу, присвячені його пам’яті.
Ховрін Михайло
Самобутній нападаючий, що виступав за Десну у 1964-68 рр., був одним з найактивніших творців кубкового тріумфу чернігівської команди у 1965 році і учасників її підвищення у класі за підсумками сезону-68. А вершиною його тренерської роботи стало завоювання чернігівським Домобудівником кубка України серед любительських команд, який тоді, в 1997, розігрувався вперше. Будучи добре технічно підготовленим, тактично кмітливим і швидким, любив комбінаційну гру. Вдало підігрував партнерам і воднораз немало забивав сам. Майстерно виконував пенальті.
Школьніков Юхим
Гравець і тренер, який досяг у Десні найбільш вагомих сумарних результатів. Першим серед вихованців чернігівського футболу удостоївся звання «Майстер спорту СРСР». Заслужений тренер України.
За Десну грав у 1960 і 1963-68 роках. Був улюбленцем чернігівських болільників. Провів за команду рідного міста 166 календарних матчів і забив 66 голів. Кращий бомбардир Десни 60-х років. Був найрезультативнішим нападаючим збірної України (клас «Б») в її турне 1965 року по Індокитаю.
В 1976 році під його керівництвом чернігівський Хімік став чемпіоном України серед команд колективів фізкультури, що дозволило відродити розформовану наприкінці 1970 року Десну. Вінцем шестилітньої роботи молодого наставника з відродженою командою стало друге місце в чемпіонаті республіки. А півтора десятиліття потому він привів Десну до перемоги в груповому турнірі другої ліги чемпіонату України і завоювання першолігівської путівки.
Юхим Григорович дуже плідно працював у Вінниці та Чернівцях. Усього в його колекції футбольних трофеїв — 4 золоті, стільки ж срібних і одна бронзова медаль чемпіонатів України. Він, зокрема, виводив вінницьку Ниву у вищу лігу чемпіонату незалежної України, а Буковину — у першу всесоюзну лігу, де у сезоні 1991 року чернівецькі футболісти посіли почесне п’яте місце.
