Хокей – живий: репортаж з заплави Десни
Село Грем’яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області – саме тут знаходиться найпівнічніша точка України. Тож, здавалося, де як не у Чернігівській області має розвиватися хокей?..
Проте за 4 роки, що живе у Чернігові, автор цього матеріалу в обласному центрі бачив хокеїстів лише кілька разів – коли тролейбус № 10, проїхавши Ялівщину, виринав у районі вулиці Алексєєва – тут, прямо на льоду річки Стрижень, можна іноді споглядати на хокей. Але останніми часами зима навіть на Сіверщині не дуже стійка. Тож, щоб знайти чернігівських хокеїстів, прес-служба ФК «Десна» відправилася на Лісковицю, й сьогодні пропонує нашим уболівальникам унікальний репортаж з крижаного озера Земснаряд, що знаходиться у поймі (або заплаві) ріки Десна.
Справа ентузіастів
Щоб потрапити на хокей, потрібно доїхати до Фабрики лозових виробів, а потім пройти до кінця вулицю Успенську та оминути суворого охоронця – хтось з місцевих господарів (Успенська – це приватний сектор) випустив на вулицю собаку, який тепер заважає пройти, агресивно показуючи, що вважає всю вулицю, що веде до озера – територією під своєю охороною.
На льоду Земснаряду вже збираються хокеїсти. Щоправда, перед тим як почати грати, їм доводиться самим підготувати собі майданчик – лід не дуже рівний, тож спортсмени пласкими металевими лопатами розрівнюють місце для гри. Тут створені одразу два майданчики, проте грають лише не одному.
– Тренуємося кожного дня, але збираємося у різним місцях. Пов’язано це з тим, що немає одного місця – хокейної коробки, майданчика. Тож тренуємося на водоймах. Яка в нас мотивація? Граємо з молодості, юності, адже спорт – це сила: це й мотивує, – розповідає, поправляючи амуніцію перед тренуванням, один з хокеїстів – Олександр Голивець.
Й ось на лід виходять перші п’ятірки – «білі» та «сині». Й, хоча «білі» більше атакують, у першій же контратаці доволі оперативно забивають «сині» – з передачі Олександра Шкурського відзначається Василь Свистильник. Зміна – «білі», які пропустили, поступаються місцем «червоним». Втім, й «червоні» протрималися недовго – у тому ж стилі, відсидівшись у захисті, «сині» вистрілюють точною контратакою, яку знову завершує Свистильник, який відправляє шайбу у ворота. Після цього вирішують грати змінами – по дві хвилини.
До речі про ворота та воротарів. Останніх тут просто… немає. Ворота маленькі, тренувальні, які захищає останній захисник-стопер.
– Воротарі в нас є, вони їздять грати за команди. Один з хлопців грає у Києві, інший – у Білорусі. Для воротарів тут не цікаво, адже їм цікаво, щоб були кидки, активна гра. Що йому мерзнути, просто щоб бути присутнім?.. – відповідає на питання про те, куди поділися усі голкіпери, Євгеній Овчинников.
Умови
– Молодь зараз у Чернігові не може почати займатися хокеєм – умов ніяких. Якщо погода дозволяє, можемо грати на озері. В нас немає штучного льоду, палацу спорту – той каток, який відкритий у ЦПКіВ – не пристосований для гри у хокей – там маленька площа, слабкі борти, немає сіток, нічого не огороджується для безпеки… – розповідає Овчинников.
Як згадують хокеїсти, ще кілька років тому заливали майданчики біля шкіл, але зараз немає й цього:
– На 19-й школі є коробка, але вона розвалюється – діти вибили борти, й нам кажуть «оренда – велика, вода – дорога» – тож в обласному центрі немає стандартного хокейного майданчику, хоча б просто неба… Раніше заливали на 20-й школі, коли там був фізрук-хокеїст. Коробка там маленька, нестандартна – на всю силу не пограєш… Наразі будують майданчики для міні-футболу. Можна ж для міста збудувати хоча б одну хокейну коробку? Огородити тією ж сіткою… й нічого не станеться, – додає Олександр Шкурський.
Команди
Як розповідає Олександр Шкурський, капітан колективу, раніше їх команда звалася «Беркут» – вони навіть закупили відповідні светри (київський «Беркут» був «бронзовим» призером Чемпіонату України-2012, – прим.), але після розстрілу Небесної Сотні ця назва отримала яскраво негативну конотацію, тож тепер хокейний клуб перейменували у «Чернігівський Вал».
Втім, ще нещодавно в обласному центрі був й інший клуб – ХК «Чернігів», який грав у чемпіонаті Києва. Євгеній Овчинников – один з екс-гравців клубу. Однак наразі колектив не заявлений у жодних змаганнях:
– Ми по суботах у Броварах орендуємо лід та одна п’ятірка їздить грати у чемпіонат Києва за колектив «777». А як ХК «Чернігів» не граємо через фінансові питання, адже хокей – спорт не дешевий, – пояснює пан Овчинников.
«Зірки» та молодь
Насправді, на Земснаряді два майданчики. Й, хоча йде тренування, а не гра, один з них можна назвати ігровим, інший – тренувальним. Поки одні грають, інші хокеїсти тренуються, виставивши замість воріт… черевики. Більшості гравців за 40, а то й за 50 років, тож займатися хокеєм вони починали ще у радянські часи, коли, як кажуть, й зими були суворішими, й хокеєм більше опікувалися. Але на окремому, від двох дорослих, п’ятачку з татом відточує свою майстерність хлопець – 11-річний Артур Кожедуб:
– Займатися хокеєм – це моє бажання. Однолітки кататися на ковзанах вміють, але у хокей не грають. Я граю раз на тиждень, з татом, бо суперників мого віку у Чернігові знайти важко, – ділиться Артур.
Як знають любителі хокею, в найсильнішій лізі світу – НХЛ, раз на рік проводять «Хокейну класику» – матч, в якому команди грають просто неба. Але там все ж є й штучний лід, й борти… А ось на Земснаряді, хоча хокеїсти й комбінують, й намагаються пройти суперників на техніці, все ж це щось інше. Адже тут неможливо не тільки сильно кинути (бо потім доведеться кататися за шайбою аж за обрій), або зробити силовий прийом – тут неможливо навіть відігратися від борту: якщо гравець помиляється з прийомом, шайба вилітає за межи ігрової зони та за нею доводиться їхати й бік рибалок, що ведуть своє «полювання» метрах у 500 від хокеїстів.
– Тренуватися тут не можна – це просто аматорська гра. Тут не можна підіймати шайбу, кидати, давати потужні передачі, грати в силовий хокей… – підтверджує Євгеній Овчинников.
Отже, для розвитку хокею, Чернігову конче необхідний палац спорту зі штучним льодом. Й, як вважають хокеїсти, без влади ту не обійтися:
– Хокей – спорт дорогий. На комерційній основі зробити палац спорту неможливо. Потрібні дотації міста. Якщо б місто було зацікавлене – усе б було. У приватних осіб немає стільки коштів, щоб їх вкласти, адже хокейний палац – не комерційне підприємство, на ньому неможливо заробити, – ділиться думками Євгеній Овчинников.
Але, не дивлячись на фактичну відсутність умов, у Чернігові є свої «зірки» хокею – брати Руслан та Павло Борисенко. Руслан наразі тренує команду Української хокейної ліги – столичних «Крижаних вовків», а Павло є переможцем першості світу 2019 року у дивізіоні IB. Ось тільки завоював «золото» чернігівець у складі збірної… Румунії, за яку почав виступати кілька років тому.
– У випадку з братами Борисенко багато залежало від батьків, – згадує їх знайомий пан Овчинников. – Мама з татом хотіли, щоб хлопці грали, виділяли багато коштів, возили кожного дня на тренування у Київ, тож Павло та Руслан підтягнулися й досягнули багато чого. За можливістю, слідкуємо за ними. Кілька років тому Руслан виграв перше місце у лізі, був кубок, який він привозив у Чернігів, ми зустрічалися… Але, на жаль, Чернігів не дозволяє розвивати хокей, адже немає умов.
«Док», Олімпіада й «Десна»
Як пам’ятають, думаю, майже всі, минулого року зими фактично не було. Але хокеїсти примудрялися грати навіть в тих умовах:
– Для того, хто любить хокей, крім хокею – тільки хокей. Навіть у сезоні 2019/20 відіграли 15 днів. Грали на Лісковиці, але не тут – Земснаряд хоча й змерз, тренуватися на ньому було небезпечно, а трохи далі – на болотах. Як визначаємо чи безпечно грати? Дивимося на погодні умові. Якщо відлига – вже не виходимо. А якщо мороз у межах 3-5 градусів – постійно граємо. У цьому сезоні вже зіграно днів 25… – розповідає капітан «Чернігівського Валу» Олександр Шкурський.
Не у всіх хокеїстів повне екіпірування – хтось грає без шолома, лише у шапці. А один – взагалі без головного убору та (щонайменше видимого) захисту – лише ключка та ковзани. Цього відважного сміливця звати Олександр, але, як каже сам, на хокеї всі звуть його «Док», бо за «громадською» професією він сімейний лікар першої категорії. Крім хокею, чоловік грає у футбол, й, звісно, слідкує за чернігівською «Десною»:
– У другому колі чекаю від команди стабільності, без «гойдалок» та, за можливості, підпускати до основного складу молодих чернігівців. Будемо сподіватися, що цього року команда завоює медалі, – ділиться очікуваннями від футбольної весни (яка, втім, почнеться вже за тиждень) «Док».
Хоча зимова Олімпіада буде лише у 2022 році, вже відомо, що збірна України з хокею там не зіграє. Загалом же на головних спортивних іграх планети наші хокеїсти грали лише раз – у 2002 році.
– Хокейна Україна буде на Олімпіаді, коли у всіх обласних містах будуть криті хокейні майданчики, коли будуть готувати молодь. А поки цих умов не буде, Київ, Дніпро, Харків – не витягнуть, – вважає Олександр Шкурський.
У неділю – гра
Як знають спортсмені, жодне тренування не замініть гру. Й вже 7 лютого «Чернігівський Вал» їде на гостьовий матч:
– Завтра виїжджаємо у Городню: о 12-00 матч з місцевою командою. Це просто товариська гра, – ділиться планами капітан «Чернігівського Валу». – У Городні є стандартний хокейний майданчик, який заливають, хлопці постійно грають. Є майданчики у Корюковці, Сновську, Борзні, Бахмачі – у більшості райцентрів Чернігівщини. Немає, як такого, майданчику лише у Чернігові…
Що ж, побажаємо чернігівцям перемоги у грі в Городні. А чернігівському хокею – розвитку. Адже, в умовах, коли хокейним центром України є південний Херсон, навіть трохи дивно, що у північному Чернігові цю гру можна побачити лише у формати «ультракласики» на природних водоймах…
Сєргєй Карась, спеціально для пресслужби ФК «Десна»