2002/2003. Хоча тренер новий та гра та сама
У липні до виконання обов’язків головного тренера «Десни» приступив 37-річний столичний фахівець Вадим Лазаренко. Свого часу він грав у дублі київського «Динамо», рівненському «Вересі», а завершив кар’єру футболіста у Білій Церкві. Тренерську роботу починав у бородянській «Системі- Борекс». Потім йому довірили київську «Оболонь», яку він спромігся вивести у першу лігу чемпіонату України. Очолюючи ж впродовж двох попередніх сезонів білоцерківську «Регонду», зумів, попри складні умови, підняти її з низів турнірної таблиці. Укладеним контрактом передбачалося, що за два сезони цей фахівець має вивести команду у першу лігу.
Втім, хоча команду очолив новий наставник і відбулися зміни у її складі, все ж «Десна» розпочала черговий сезон значною мірою на старому багажі. Часу бракувало навіть на те, щоб як слід розібратися з новачками. Тож, врешті-решт, не всі футболісти, котрих запросили, виправдали сподівання. Добре, хоч значно стабільніше і ефективніше, ніж напад, діяла оборона. І сам за себе говорить такий факт: у домашніх зустрічах «Десна» не пропустила жодного голу. Що ж стосується найбільшої прикрості першого кола, то нею стала розгромна поразка від луганської «Зорі». Та уже воістину: не було щастя, так нещастя допомогло. Команда зробила з прикрої осічки правильні висновки, згуртувалася. І досить непогано провела п’ять заключних матчів першого кола. Однак, незважаючи на фінішний спурт, деснянці вище четвертого місця не піднялися
І така безвольна гра в гостях
В другому колі увага акцентувалася на тому, що у стартових матчах необхідно хоча б дещо скоротити відставання від лідера і створити безпосередньо перед домашньою грою із «Зорею» інтригу. Однак, на превеликий жаль, були програні два виїзні матчі донецькому «Шахтарю-3» і харківському «Металісту-2». Молодих, амбіційних гравців, котрі виступають за ці команди, на поєдинки з лідерами налаштовувати не треба. Кожен горів бажанням проявити себе. А ось у наших підопічних, наголошував Вадим Лазаренко, психологія переможця у виїзних іграх була відсутня. І це, запевняв він, відіграло вирішальну роль, що поставлене завдання не було виконане.
Разом із тим саме в «Десні» у цьому сезоні дебютував у професіональному футболі Олександр Романчук, який потім став елітним гравцем. А ще – Валентин Круковець, котрий потім упродовж багатьох років буде улюбленцем чернігівських уболівальників.
2003/2004. Шокуюча розв’язка
У чемпіонаті 2003–2004 років у групі «В» другої ліги з перших турів вперед вирвалися «Десна» і дніпродзержинська «Сталь». А одноосібне лідерство чернігівців оформилося після шостого ігрового дня, коли вони здобули чергову перемогу на виїзді, а «Сталь» задовольнилася нічиєю у домашньому матчі з харківським «Металістом-2». Через тур перших очкових втрат зазнали і чернігівці – нереалізоване пенальті не дало змоги добитися перемоги у гостях над полтавською «Ворсклою-2». Однак того ж дня внічию зіграла і «Сталь». А через тур дніпродзержинці «підписали» ще одну мирну угоду.
Таким чином, перед чотирма заключними ігровими днями першого кола чернігівці лідирували уже з чотирьохочковою перевагою. Але, на превеликий жаль, у двох найближчих турах не втримали цю перевагу. Спершу команда під завісу поєдинку упустила перемогу у двобої з харківським «Геліосом». А відтак запорізький «Металург-2», який «засидівся» на старті, але затим почав стрімко надолужувати прогаяне, одержав шанс у разі успіху в очному протистоянні з лідером обійти «Десну». «Металурги» ним скористалися. А наша команда була відкинута аж на третю турнірну сходинку. І тільки у завершальному турі першого кола вона все-таки відтіснила «Сталь» на третє місце.
На проміжному фініші «Десна» на два очки відстала від «металургів» і на стільки ж випередила «сталеварів». Але одразу після тривалого зимового антракту наші земляки знову очолили турнірну таблицю.
«Металурги» відстали
На старті другого кола цьому сприяла її домашня перемога над харківським «Газовиком-ХГВ», підкріплена виграшем «Сталі» у запорізького «Металурга-2». Починаючи із 21-го туру, коли «Сталь» зіграла унічию в Маріуполі з тамтешнім «Іллічівцем», «Десна» продовжила гонку з двоочковим гандикапом. І синхронне проходження турнірної дистанції нашими земляками та їхнім головним переслідувачем тривало впродовж шести ігрових днів – аж до їхньої очної зустрічі.
Зрештою, моментом істини мав стати поєдинок фаворитів 5 червня у Чернігові. І більш як 10-тисячна глядацька аудиторія стала свідком абсолютно двох різних таймів. У всякому разі, навіть головний тренер «Сталі» Олександр Севидов на післяматчевій прес-конференції визнав: до перерви господарі поля могли забити не тільки один гол. І тоді гостям було б непереливки. Втім, трапилося те, що трапилося. У другому таймі господарями становища стали гості. І вони спочатку зрівняли рахунок, а потім деснянський воротар вдруге не спромігся приборкати м’яч.
П’яте червня 2004 року виявилося для чернігівського футболу «чорною суботою», а дніпродзержинці, які фактично увесь час залишалися у ролі наздоганяючих, за два тури до фінішу раптом стали господарями своєї долі. І було б наївно сподіватися, що вони випустять жар-птицю із рук. У кінцевому підсумку, щоб очолити підсумкову турнірну таблицю і перейти до першої ліги національного чемпіонату, «Десні» не вистачило лише одного очка.
2004/2005.Томах і Школьніков. З ними — Бакун
5 липня 2004 року, президент ФК «Десна» Іван Чаус провів прес-конференцію, на якій проінформував про кадрові зміни у футбольному клубі та команді за підсумками чемпіонату 2003-2004 рр. Було зазначено, що дворічний термін дії контракту Вадима Лазаренка як головного тренера «Десни» вичерпано. І у зв’язку з тим, що поставлене завдання — вибороти путівку до першої ліги не виконане — мова про подальшу роботу не велася.
Відтак було названо ім’я нового головного тренера. На цю посаду запрошено заслуженого тренера України Олександра Томаха, у якого досвід успішної роботи у першій лізі чемпіонату Радянського Союзу і у вищій — чемпіонату незалежної України. Другим тренером працюватиме Сергій Бакун, котрий торік привів фарм-клуб «Десни» — добрянський ФК «Полісся» — до першого місця в чемпіонаті Чернігівщини. А спортивний департамент футбольного клубу запропоновано очолити заслуженому тренеру України Юхиму Школьнікову.
Нокаут на старті
Природно, що з оновленням тренерського штабу чернігівські уболівальники пов’язували неабиякі надії. Але дебют прем’єрної зустрічі сезону-2004-2005 виявився для деснянців просто-таки шокуючим – поразка 1:4 від Геліоса.
Розгромивши ж у стартовому матчі в Чернігові «Десну», «Геліос» очолив турнірну таблицю і до проміжного фінішу не поступався лідируючою позицією. У першому колі команда втратила лише чотири очки (програш у Маріуполі «Ілічівцю-2» і нічия у Запоріжжі з «Металургом-2»).
Сім матчів – сім перемог!
Але й при такому шаленому темпі харків’ян чернігівці вийшли на проміжний фініш лише з двоочковим відставанням. При цьому «Десна» встановила свій новий рекорд, який ніколи вже не буде побито. Адже у виїзних поєдинках було досягнуто 100-відсоткового результату: сім матчів — сім перемог!
До весняного напівсезону-2005 «Десна» підійшла з п’ятьма новобранцями. І четверо з них мали немалий послужний список. Так, 26-річний Дмитро Колодін під керівництвом Олександра Томаха виступав свого часу в «Металурзі» (Запоріжжя), були у його футбольній біографії ще два вищолігівські українські колективи — «Торпедо» (Запоріжжя) та криворізький «Кривбас». А потім — білоруське «Динамо» (Мінськ) та «Локомотив» (Вітебськ). Головний чином у першолігівських командах грав 28-річний Сергій Гамаль. Через вищі ліги в чемпіонаті України (луцька «Волинь») та Казахстану (кокчетавська «Есіль») пройшов Володимир Луценко. І тільки в активі 20-річного Павла Щедракова поки що було лише 10 календарних матчів, проведених у складі другої команди бориспільського Борисфена. Але ж у нього все ще було попереду.
Деснянці трималися впритул за «Геліосом» і на першій третині другої половини турнірної дистанції. А ось у травні не витримали шаленого темпу. Було вочевидь: «сонячні» зробили свої висновки з торішньої «осічки» чернігівців – вони прагнуть пройти турнірну дистанцію так, що «Десна», приїхавши на повторну гру в Харків, уже ніяк не могла випередити .І навіть спробували під час зимового міжсезоння переманити у свої ряди славного чернігівського бомбардира Олександра Кожем’яченка.
Завдання, яке ставилося перед командою, не виконали. Але, в результаті набрано 80 відсотків можливих очок. Результативно грали і вдома, і в гостях. Зокрема, із 14 виїзних матчів виграли 11. При цьому було здобуто 9 перемог поспіль. В підсумку «Десна» посіла друге місце, пропустивши вперед харків’ян.
2005/2006. Чемпіонська постава
Змагаючись в першій половині турнірної дистанції сезону 2005-2006, «Десна» у боротьбі за путівку до першої ліги здобула 11-очковий запас мiцностi. Із 16 матчів, проведених в осінньому напівсезоні, чернігівці виграли 15 і один звели унічию. Разом з тим у кількох поєдинках пропускали голи першими. Так було у домашній зустрiчi з тернопiльською «Нивою», виїзних – з чернiвецькою «Буковиною» та долинським «Нафтовиком». Однак щоразу, проявляючи характер, хлопцi змiнювали ситуацiю на свою користь. А саме справжнiй бiйцiвський характер, максимальне розкриття своїх можливостей у вирiшальних поєдинках – це якраз те, чого командi бракувало ранiше.
I головний тренер Олександр Олександрович Томах, i начальник команди Юхим Школьнiков пiдтверджували свiй високий професiоналiзм. При цьому впадало в око, що нинiшнiй тренерський штаб довiряє молодим футболiстам. Хiба ж колись було, щоб у «Деснi» виходили на замiну, а то й потрапляли до стартового складу стiльки 18-19-рiчних гравцiв? I така тенденцiя, звiсно, обнадiювала.
Разом із тим у всеукраїнськiй спортивнiй пресi доводилося зустрічати висловлювання авторитетних фахiвцiв та й самих футболiстiв, що «Десна»-2005 за своєю грою вiдповiдає рiвню першої ліги. Але у самому футбольному клубі оцiнювали стан справ стриманіше: мовляв у першiй лiзi назагал все ж таки i значно вищий iгровий потенцiал, i фінансове забезпечення вагоміше. До речi, в одному з номерiв «Українського футболу» вiце-президент ФК «Буковина» Валерiй Королянчук зауважував, що у 2005 роцi бюджет чернiвецької команди становив 750 тисяч гривень, а лiдера групового турнiру – нашої «Десни» – чотири з половиною мiльйона…
«Ну, це, м’яко кажучи, не зовсiм так. Насправдi наш бюджет був меншим. I не на один мільйон, – ділився президент футбольного клубу Іван Чаус. – Впродовж усiх шести з половиною рокiв, звiдколи iснує наш клуб, ми, на превеликий жаль, не мали генерального спонсора. Не маємо його i зараз. Якщо ж говорити про пiдтримку, то тут перш за все слiд назвати мiського голову Олександра Володимировича Соколова. Вiн сприяє командi не тiльки на словах, а й на дiлi». Втім, виводити «Десну» безпосередньо у першу лігу довелося без підтримки Соколова, котрий на деякий час позбавився мерського крісла
Гра складається з нюансів
20 сiчня 2006 року футболiсти чернiгiвської «Десни» повернулися з вiдпустки, яка тривала пiвтора мiсяця. Розпочалася пiдготовка до другого кола п’ятнадцятого чемпiонату України. I тiльки якiсь надзвичайнi обставини могли завадити пiдвищитися в класi.
Відмінно провівши перше коло, «Десна» по-чемпіонськи пройшла і другу половину турнірної дистанції. І стала навіть теоретично недосяжною для суперників, коли до фінішу ще залишалося аж чотири тури. Причому у матчі, який це ознаменував, у ворота львівських «Карпат-2» було забито аж п’ять м’ячів.
Отже, вдруге у першу лігу «Десна» увіходила під феєрверк голів. А футбол у Чернiговi люблять. Повернення команди до першої лiги близько десяти рокiв терпляче очiкували симпатики народної гри, яких багато.
Вшанували
З нагоди виходу «Десни» у першу лігу чемпіонату України на стадіоні імені Ю. Гагаріна відбулося велике футбольне свято. Воно проходило після завершення останнього календарного матчу сезону, в якому господарі поля здолали київську «Оболонь-2». У вшануванні команди-переможниці взяли участь керівники області та міста, представники Професіональної футбольної ліги України.
Як переможниці групового турніру другої ліги команді «Десна» було вручено Кубок. А золоті медалі одержали:
гравці команди: Сергій Алаєв, Євген Ардальянов, Олександр Бабор, Ярослав Биковець, Ігор Бобович, Іван Богатир, Віталій Гавриш, Олег Керчу, Олександр Кожем’яченко, Дмитро Колодін, Артем Коледа, Валентин Круковець, Валерій Кумачов, Максим Легеда, Віктор Литвин, Володимир Поліщук, Олег Ратій, Тімур Рустамов, Володимир Чуланов, Павло Щедраков, Олександр Яловець;
керівництво команди: О.О. Томах – головний тренер, Ю. Г.Школьніков – начальник команди, С. М.Бакун – тренер, Ю.М. Овчаров – тренер; керівництво футбольного клубу: І. П.Чаус – президент клубу, О. Б.Хлєбов – віце-президент, В. М.Пісков – виконавчий директор;
персонал: Ю. П.Козаченко – адміністратор, В. М.Рахінський – лікар, В. С.Рудой – водій, С. В. Козлянський – прес-аташе.
2006/2007
Стартувати у першій лізі після семисезонного «переекзаменування» у нижчому дивізіоні чернігівцям випало виїзним поєдинком з одним із тодішніх «законодавців моди» цього турніру – «Нафтовиком-Укрнафтою» з Охтирки. Гра, в якій деснянці поступилися з рахунком 1:3, була нелегкою. А тут ще й горе-арбітр О. Шмалун (у листопаді його, врешті-решт, вирішать відсторонити від обслуговування матчів першої ліги) неабияк познущався над ними, призначивши, зокрема, у чернігівські ворота ну абсолютно вигаданий одинадцятиметровий.
Подібні ж перипетії, ясна річ, не сприяють швидшій адаптації у компанії сильніших. І склалося так, що першу перемогу на своєму полі (зате це був виграш принципового матчу із харківським «Геліосом») деснянці спромоглися здобути лише після триматчевої нічийної серії. Але якщо прем’єрну зустріч у рідному місті з київським «Динамо-2» вони могли як виграти, так і програти, то у поєдинках із хмельницьким «Поділлям» і «Кримтеплицею» (Молодіжне) були надзвичайно близькими до здобуття трьох очок.
Виграші у гостях прийшли значно швидше. Після поразки від ФК «Львів» були подолані і дніпродзержинська «Сталь», з якою у «Десни» старі рахунки ще по другій лізі, й івано-франківський «Спартак». Позитивні ж результати у гостях засвідчували, що ігровий потенціал футболістів із берегів Десни достатній для того, аби в другому за значимістю дивізіоні українського футболу вони теж були цілком конкурентоспроможними. Це знову було підтверджено у Сімферополі, у протистоянні з тамтешнім «Динамо-ІгроСервісом». Щоправда, цього разу була зафіксована нічия.
Звісно, непосвячені в ці обставини уболівальники були просто ошелешені, коли у черговому турі «Енергетик» буквально «розгромив» «Десну». Однак у цьому, доводиться констатувати, була своя логіка. Футболісти з Івано-Франківщини, як потім з’ясувалося, саме тоді «набирали» обертів і матчем у Чернігові започаткували своє упевнене сходження із «підвалів» турнірної таблиці до її середини. А ось чернігівська команда у матчі з «енергетиками» постала невпізнанною. Віддавши супернику ініціативу, програвала йому і в командних швидкостях, і в цілеспрямованості та комбінаційності.
Перспективи «Десни» на фініші першого кола виглядали досить проблематичними. Адже вона мала «схрестити шпаги» з явними фаворитами змагань. Втім, уже до початку цієї серії тренерський штаб спромігся підвести команду у такому стані, що вона знову заявила про себе на повен голос. У матчі із луцькою «Волинню» було забито аж чотири «сухих» голи, і картина на полі спостерігалася така, що Олександр Томах мав усі підстави заявити: «Ми не просто перебігали іменитого суперника. Ми його переграли». Затим чернігівці гідно протистояли і в Ужгороді тамтешньому «Закарпаттю», і в рідному місті – київській «Оболоні», матчем з якою завершували перше коло. От тільки жаль, що очкового поповнення ці старання не принесли.Тим часом на передній край з усією невідворотністю вийшли фінансові проблеми футбольного клубу. Про них відверто почав висловлюватися президент ФК «Десна» І.П. Чаус.
Доводиться констатувати, що успiшних тренерiв у нас небагато. Це ж стосується й «Десни». Свого часу, очолюючи її, вагомих результатiв добивалися: Йосип Лiфшиць (1961 р., п’ята турнiрна сходинка у першiй зонi УРСР класу «Б», що рiвнозначно тринадцятому мiсцю у вищiй лiзi нинiшнього чемпiонату України), Євген Горянський (1962 р. четверте мiсце в зональних змаганнях класу «Б»), Валентин Тугарiн (1965 р., вихiд в 1/8 розiграшу Кубка Радянського Союзу та 1968 р., завоювання путiвки у другу групу класу «А» чемпiонату СРСР), Олег Базилевич (11 мiсце у пiдгрупi другої групи класу «А»), Юхим Школьнiков (1982 р., друге мiсце в українськiй зонi другої всесоюзної лiги та 1997 р., перемога в груповому турнiрi другої лiги i перехiд у першу лiгу чемпiонату України), Юрiй Грузнов (1992 р., п’яте мiсце у пiдгрупi «А» першої лiги першого чемпiонату незалежної України). А завершував на той час цей список Олександр Томах, пiд чиїм керiвництвом було поновлено чернiгiвську прописку у першій лізі.
Виступаючи при Томаху в другому дивізіоні, «Десна» здобула 45 перемог, 6 матчiв звела унiчию i лише 5 програла. Крiм того, пiд його орудою команда успiшно «аклiматизовувалася» у першiй лiзi, вигравши в осiннiй частинi чемпiонату 6 зустрiчей при 6 нiчиїх i 8 поразках.
Головне ж у тому, що, прийшовши у «Десну», Сан Санич докорiнно змiнив її iгрову постанову. Швидкiсний, комбiнацiйний, атакуючий – так можна охарактеризувати футбол, який вона показувала i який не мiг не подобатися уболiвальникам. А надбаний iгровий потенцiал давав змогу вiдзначитися i в розiграшi Кубка України. Здолавши першолiгiвський «Арсенал» (Харкiв) та вищолiгiвський «Борисфен» (Бориспiль), пiдопiчнi Олександра Томаха у пам’ятному поєдинку на чернiгiвському стадiонi iменi Ю.Гагарiна поступилися вiтчизняному гранду – донецькому «Шахтарю», але зiграли гiдно.
Iнша справа, що весною 2007-го «Десна» виглядала блiдою тiнню себе недавньої. Що ж, далися взнаки i втрати таких виконавцiв, як Андрiй Ярмоленко та Вiталiй Гавриш, контракти з якими пiдписали київське «Динамо» та донецький «Металург». Однак правда i те, що перегляд пiд час зимового мiжсезоння сили-силенної ймовiрних новобранцiв реально не привiв до пiдсилення команди. Бiльше того, її оборона навiть послабшала, бо молодi гравцi, котрi прийшли на замiну вiковим гравцям, поступалися останнiм у квалiфiкацiї. Та й загалом «Десна-2007» стала тихоходнiшою, не в кращiй своїй формi постали провiднi футболiсти. Безперечно, за усiм цим – промахи i у роботi головного тренера. Але хiба абсолютно усе тут залежало вiд нього? I чи вичерпався у роботi з «Десною» його фаховий потенцiал?
Відставка Томаха
Втiм, аби до кiнця об’єктивно змалювати ситуацiю, треба наголосити: вiдставка Олександра Томаха не була спонтанною, вiдбулася вона за обопiльною згодою сторiн. А за кілька тижнів до цього у футбольному клубi вiдбулася серйозна i конкретна розмова. Якихось санкцiй до футболістiв за їх бліду гру тодi вирiшили не вживати, але було сказано: вважатиметься, що вони себе реабiлiтують, якщо у шести чергових матчах буде набрано не менше десяти очок. У свою чергу головний тренер зазначив: якщо уже найближчим часом позитивного зламу в грi команди не станеться, то вiн пiде за власною iнiцiативою. Так, зрештою, i сталося.
Першу лiгу мали залишити чотири команди, а через матерiальнi негаразди сумський «Спартак» та бориспiльський «Борисфен» на весняний старт уже не вийшли. У свою чергу хмельницьке «Подiлля», втративши сiмох провiдних гравцiв i передислокувавшись у Красилiв, з початку весняного напiвсезону ще не набрало жодного очка. А четвертим приреченим чимало фахiвцiв називали iвано-франкiвський «Спартак». Щоправда, молодi iвано-франкiвцi плекали надiї, що когось iз найближчих конкурентiв, у числi яких i «Десна», вони все-таки зможуть випередити. Однак рятівною для чернігівців стала гостьова перемога у Луцьку. А в кінцевому підсумку вони піднялися на 14-у турнірну сходинку.
2008-2009. Із восьмого місця – у…другу лігу
Ще до завершення осіннього півсезону-2009 в Чернігові настали скрутні часи. Проблеми і борги, які накопичувалися, так і залишалися непідйомними. І це з усією очевидністю проявилося під час атестації-2010. Карти тут розкрив перший віце-президент ФФУ Сергій Стороженко. Спілкуючись в Інтернеті з любителями футболу, він, зокрема, повідомив: «Ми почали усвідомлювати, що клуб іде на дно. Однак, крім мера Чернігова пана Соколова, ніхто навіть не намагався витягти «Десну» з того болота, куди вона, з вини власників, повільно, але безповоротно, занурювалася. Ми двічі письмово зверталися в ПФЛ, чотири рази — до президента клубу, двічі — у регіональну федерацію футболу. І все — дарма. Що ще ми повинні були зробити, якщо потопельник уперто не хотів рятуватися? У підсумку, лише 17 травня, а не в день граничного терміну — 31 березня, невідома особа доправила в ФФУ набір документів, вивчення яких показало, що за жодним критерієм мінімальні вимоги не виконані»
За словами Стороженка, якби було подано хоч якісь документи з фінансовими зобов’язаннями, ще можна було б спробувати врятувати клуб. Однак станом на 15 червня жодних документів про виправлення ситуації або хоча б декларації про виправлення її в майбутньому не надійшло, і апеляційний комітет з атестації клубів ухвалив своє рішення.
Подвійні стандарти атестувальників
З огляду ж на все сказане віце-президент ФФУ наголошував: «Що ще нам треба було зробити, щоб врятувати «Десну»? Врятувати всупереч волі власників, котрі пересварилися?» Це так. А з іншого боку… «Десна» -2010 на рівні першої ліги була цілком конкурентоспроможною.
Футбол в обласному центрі люблять і активно його підтримують. Про стан стадіону імені Гагаріна свідчить те, що в останні роки на цій арені свої домашні матчі проводила і жіноча збірна України. Фактори, безперечно, набагато вагоміші, ніж багато «паперових». У той же час не секрет, що низка міст, чию прописку в першому дивізіоні було продовжено, за цими першорядними критеріями явно поступаються Чернігову. Тож були підстави говорити і про подвійні стандарти атестувальників.
У всякому разі ось що стверджував головний тренер «Десни» Олександр Рябоконь: «Здається, що подібних проблем у нашому футболі вистачає. Таке трапляється і в інших командах. Тому в цьому випадку немає логіки. Давали гарантії і спонсор, який підтримував команду впродовж другого кола, і мер міста, і віце-губернатор Чернігівської області… Я думаю, що різні бухгалтерські моменти та інші паперові питання можна було за певний час владнати. Але позбавляти такий обласний центр футболу — це неправильно. Що може бути гіршим? Ми ж граємо у футбол для вболівальників, і позбавляти їх такого видовища — це дуже жорстоко»,
А команда радувала
Тим не менше, Футбольний клуб «Десна», як і ПФК «Суми», виключили із ПФЛ. А наскільки це було помилкове рішення, свідчить той факт, що після того, як в останній момент обидві команди все-таки допустили у другу лігу, саме вони стали визначати її ігровий потенціал.
Не дивно, що крах футбольного клубу, збігшись у часі, заступив собою підсумки виступів команди у чемпіонаті 2009-2010 років. Але було б несправедливо їх оминути. І передусім напрошується слово «Мо-лод-ці!», яке нерідко лунало з трибун стадіону імені Юрія Гагаріна. І тренерський штаб на чолі з Олександром Рябоконем, і вся команда у важкий час згуртувалася.
Безперечно, за того ставлення, яке було до команди, і реальних умов її існування цілком логічним було б, якби чернігівські футболісти опинилися в компанії тернопільської «Ниви», ФК «Харків» та івано-франківського «Прикарпаття», котрі борсалися на самісінькому дні турнірної таблиці. Але натомість «Десна» зарекомендувала себе міцним середняком, відбираючи очки і у луцької «Волині» та ПФК «Севастополь», котрі у кінцевому підсумку здобули путівку до прем’єр-ліги, не кажучи вже про інших фаворитів. І це при тому, що жодних преміальних за перемоги, на відміну від суперників, деснянські гравці не одержували.
В Алчевськ не поїхали…
Зустрівшись у попередньому турі між собою, футболісти «Десни» і ФК «Харків» бойкотували свою участь у передостанньому турі першості-2010.. Слобожанці, які в результаті поразки у Чернігові достроково втратили усі шанси «зачепитися» за першу лігу і перебували на фінансовій мілині, не вийшли на домашню гру з бурштинцями. А сіверяни не виїхали на матч в Алчевськ. І, згідно існуючого регламенту, обом протестантам була зарахована технічна поразка – 0:3. При цьому веснянці так і залишилася на восьмій турнірній сходинці. Та й взагалі склалося таке турнірне становище, що ніхто не зміг би посунути їх з цього місця навіть останнього ігрового дня. Але за умови, якщо команда не проігнорує і завершальну зустріч – 10 червня на своєму полі із «Кримтеплицею». Бо дві неявки – це зняття із змагань.
Цей невиїзд – став другим в історії команди. Уперше таке трапилося у червні 1989-го, коли деснянці, будучи у зоні союзних республік другої всесоюзної ліги, не з’явилися на гру в столицю Нагор6ого Карабаху – Степанакерт – з тамтешнім «Арцахом». Але тоді це була одна із гарячих точок Радянського Союзу, і учасники зональних змагань один за одним утримувалися від такого небезпечного вояжу. А у серпні 1999-ого на знак протесту проти безгрошів’я деснянці не вийшли на домашню гру з ФК «Черкаси». У кінцевому ж підсумку тодішній клуб остаточно збанкрутів, команда вилетіла з першої ліги, а значні борги гравцям так і не були погашені…
Швидкий демарш Догадайла
В приватному підприємстві ФК «Десна» довели ситуацію до того, що виникли підстави позбавити футбольний клуб професійного статусу. Це й було зроблено. І тільки в останній момент вдалося певною мірою виправити ситуацію, створивши нову футбольну структуру, завдяки якій Чернігів все-таки не втратив професійного чоловічого футболу. Але починати довелося фактично на голому місці і на нижчому рівні. Та ще й за неймовірного дефіциту часу.
Новостворений спортивно-футбольний клуб «Десна» очолив заступник директора одного зі столичних концернів Юрій Тимошок. Свого часу він очолював Холминський спиртзавод, був головою наглядової ради підприємства «Чернігівспиртгорілка». Виконавчим директором футбольного клубу було затверджено Ігоря Ушарука, котрий закінчив Київський інститут фізкультури і працював у столиці на спортивній ниві, у тому числі і з рядом футбольних команд.
Липневого надвечір’я, коли ртутний стовпчик термометра уперто тримався на позначці плюс 37 градусів Цельсію, нова «Десна» вийшла на одне з небагатьох своїх тренувань перед сезоном, проходило воно на запасному полі стадіону ім. Гагаріна, а керував процесом Віктор Догадайло, новий наставник клубу. Втім, під керівництвом Догадайла «Десна», в чиїх футболках виступали в основному колишні гравці білоцерківської «Росі», провела лише один календарний матч. Вона програла в Одесі «Чорноморцю-2» – 0:3. І після цього в.о. головного тренера залишив команду, навіть не повідомивши про це гравців. Варто додати, що після цього команда виграли три матчи поспіль без тренера, після чого Догадайло виявив бажання повернутися, але його, звичайно ж, уже ніхто не чекав.
