1992 -2002
Впродовж двадцяти п’яти сезонів у чемпіонатах незалежної України, деснянський корабель не раз неабияк штормило. А у 2010-му дійшло до того, що на якийсь тиждень-другий Чернігів взагалі втратив статус міста із професіональною чоловічою футбольною командою. Але, як відомо, всі клуби переживають непрості часи, головне з честю пройти цей етап, що і вдалося зробити «сіверянам».
Підготовка до чемпіонату проходила на тлі життєвих негараздів. До неймовірних розмірів «розкручувалася» інфляція, «кусючими» були ціни… В кінцевому підсумку команда вперше за всю свою майже 30-річну історію не провела жодного навчально-тренувального збору.
Готувалися вдома. Бігали по снігу, льоду, асфальту, в залах. Зіграли близько двадцяти контрольних матчів. І хоча тріо місцевих фахівців – Юрій Грузнов (старший тренер), Леонід Ринський (начальник команди) та Андрій Процко (тренер) – працювало з «Десною» вже третій рік і справжній потенціал укомплектованої на нових принципах команди (орієнтир – практично виключно на вихованців місцевого футболу) ось-ось мав розкритися, реальний стан справ почав викликати дедалі більшу стурбованість. Адже належної підтримки від осіб, які могли впливати на долю команди, не відчувалося.
Тим часом боротьба в першому національному чемпіонаті очікувалася по-особливому напружена. Зокрема, із середини березня до середини літа з 28 колективів, розбитих на дві групи, необхідно було визначити 16 найсильніших, які разом з шістьма невдахами боротьби за продовження вищолігівської «прописки» і повинні були утворити на наступний сезон першу лігу чемпіонату України. Завдання залишитися в цій лізі і було визначене як програма-мінімум «Десни», для чого слід було зайняти в підгрупі місце, не нижче восьмого. А програма-максимум проголошувала – потрапити до шістки кращих.
Гра пішла
І ось – 14 березня 1992 року. Севастопольська «Чайка» на однойменному стадіоні в прем’єрному турі національного чемпіонату приймає наших земляків. Поєдинок з «Чайкою» з усією очевидністю показав слабинки, породжені насамперед неповноцінністю підготовчого періоду. А тому як божий дар сприймалося обставина, що друга команда запорізького «Металурга», яка повинна була бути наступним суперником «Десни», знялася з розіграшу.
Залишившись у Севастополі, напружено тренувалися. Потім була гра в Алчевську з тамтешньою Сталлю. Перемігши на старті сумський Автомобіліст і київське Динамо-2, «сталевари» у зустрічі з Десною задовольнилися нічиєю. А наступного тижня, 28 квітня, прапор незалежної України був піднятий і на стадіоні ім. Гагаріна у Чернігові – Десна приймала Кристал із Чорткова.
Окрасою матчу стали обидва забитих голи. Демонструючи відмінний дриблінг, Сергій Сапронов позбувся опікунів і, не роздумуючи, подав м’яч у воротарський майданчик, де усіх випередив Валерій Гусєв. У схожому стилі діяв і Юрій Яковенко, який за хвилину до закінчення першого тайму вразив ціль після розіграшу кутового.
А ще більше порадували вболівальників прикмети осмисленості і ефективності в діях земляків, серед яких жоден, як кажуть, не випадав з ансамблю. Адже у двох попередніх сезонах команда нерідко демонструвала футбол такої якості, який просто-напросто було нецікаво дивитися. І ось, нарешті, замість примітивного «бий – біжи» почали з’являтися комбінаційність та видовищність.
І навіть вшанували «сталеварів»
Показово, що протягом усього чемпіонату деснянці не перебували в небезпечній зоні або навіть поблизу неї. І якщо, скажімо, черкаський Дніпро і житомирське Полісся понизилися в ранзі, то Десна забезпечила собі продовження першолігівської прописки ще за шість ігрових днів до фінішу. Достроково була виконана і програма-максимум. Інша справа, що в підсумковій турнірній таблиці опинилися дещо нижче, ніж були протягом майже всього змагального періоду. А варто було взяти верх у заключному поєдинку над алчевською Сталлю, і третя сходинка турнірна стала б чернігівською.
Як би там не було, а в першому національному чемпіонаті України Десна, хоча вона і мала одні із самих ненадійних в підгрупі фінансових тилів, зарекомендувала себе командою, з якою повинні були рахуватися практично всі її суперники. Що ж, Юрій Грузнов, Леонід Ринський та Андрій Процко пожинали плоди двох з половиною років своєї вдумливої і цілеспрямованої роботи з командою. А левову частку очок чернігівці завоювали насамперед завдяки тому, що в переважній більшості матчів залишалися недоторканними наші ворота. Причому, Юрій Мелашенко встановив рекорд першої ліги, не пропустивши жодного гола протягом 648 хвилин ігрового часу поспіль. І, звичайно, в цьому йому немало допомагала оборона, де майже беззмінно виступали капітан команди Ігор Четверик, Юрій Надточій, Ігор Пахар, Юрій Есаулов. У середній же лінії глядачі найчастіше бачили Валерія Гусєва, Андрія Кривенка, Володимира Дробота, Олексія Ліхобицького, Валентина Буглака. А першими номерами в нападі були два Юрія – Овчаренко і Яковенко.
1992 – 1994. Нелегке переекзаменування
Останнє місце в турнірній таблиці при трьох перемогах, чотирьох нічиїх, різниці забитих і пропущених м’ячів 14 – 32 і десяти набраних очках – такими виявилися «досягнення» деснянців в першому колі третього національного чемпіонату.
Не можна сказати, що керівництво області і міста не намагалося переломити ситуацію. Ще восени 1993-го велися переговори з Ю. Школьніковим про його можливе повернення в «Десну». Він же передав зразки документів, необхідних для створення футбольного клубу. І в січні 1994-го року АТ «Футбольний клуб «Десна» (Чернігів) був створений,. Президентом його став І. В. Федорець. А виконуючим обов’язки головного тренера (за рекомендацією Школьнікова) був призначений тренер з Білої Церкви Віктор Дубино.
Впродовж багатьох зим чернігівські тренування футболістів «Десни» можна було спостерігати насамперед у залах дитячо-юнацької спортивної школи та стадіону імені Ю.Гагаріна. А взимку 1994-го до їхніх послуг уже був і фізкультурно-оздоровчий комплекс на П’яти Кутах. Та, зрозуміло, не в цьому полягали визначальні особливості тодішніх приготувань головної футбольної команди області. Перед другим колом від 18 місця, яке дозволяло продовжити «прописку» у першій лізі, наших земляків відділяли три очка. З отакою незавидною спадщиною і прийняв команду її новий головний тренер Віктор Дубино. На жаль, Дубино, м’яко кажучи, не виручив. «Селекціонером» він показав себе спритним, однак весною 1994-го з дна турнірної таблиці «Десна» так і не піднялася. І вперше у своїй історії «вилетіла» у більш слабку лігу.
1994 – 1996. Пониження в класі
Лише 3 очка із 15 можливих здобула «Десна» на старті чемпіонату, коли нею керував Дубино. А ось залишившись із Процком та Ринським, набрала 21 очко із 48. Тобто, «доробок» зріс із 20 до майже 44 відсотків.
Якщо врахувати, що у вищій лізі національного чемпіонату тоді виступали 18 колективів, і 22 — у першій, то, виходить, восени 1994-го у всеукраїнському табелі про ранги чернігівцям дісталася аж п’ятдесят п’ята позиція. І будь-який вболівальник, котрий більш-менш постійно стежив за виступами «Десни», завважував: вона ще ніколи не скочувалася так низько. Зрозуміло, спробувати звести таке незавидне становище лише до однієї якоїсь причини — означало б подати ситуацію викривлено. І все ж вочевидь, що протягом тривалого часу головною бідою головної команди області залишалися матеріальні нестатки.
А пониження у класі призвело до відтоку і місцевих вихованців. Зокрема, у Кривому Розі опинився Юрій Мелашенко, ще раніше у Могильові — інший чернігівський воротар Андрій Гуз. У всякому разі, дожилися до того, що у черговому сезоні стартували без воротаря, котрий хоча б трохи був «обстріляний» у поєдинках команд майстрів.
Посівши одинадцяте підсумкове місце, у наступному чемпіонаті «Десна» дещо поліпшила свою гру. Але «законодавцем мод» у груповому турнірі вона все ж таки не була. У підсумку – сьома турнірна сходинка і при цьому від київського ЦСКА, який у кінцевому підсумку виграв турнір першої ліги, чернігівці відстали аж на 17 очок .
1996/1997. А коли прийшов Школьніков…
Через тринадцять з половиною року вінницько-чернівецьких звитяг сталося повернення Школьнікова у рідне місто. Цьому активно сприяли начальники обласних управлінь Володимир Гущенко та Олександр Соколов, президент обласної федерації футболу Валерій Полєвой. А після зустрічей з головою обласної ради та держадміністрації Петром Шаповалом і мером міста Віталієм Косих, було оприлюднено: «Десна боротиметься за те, щоб уже найближчим часом завоювати путівку в першу лігу».
Тим часом старт команди в шостому національному чемпіонаті виявився приголомшливим. У трьох серпневих матчах 1996 року вона набрала лиш одне очко, не забила жодного гола і пропустила чотири. Найбільш болючою була поразка на своєму полі в матчі проти варвинського «Факела», чия перемога на стадіоні імені Ю. Гагаріна боляче вдарила по реноме «губернської» команди.
Зовсім іншим виявився для чернігівських футболістів вересень.. Зігравши першого числа внічию на виїзді з лідируючим ФК «Тисмениця», вони до кінця місяця добилися чотирьох перемог поспіль.
Без різких рухів
Матч 22 вересня в Чернігові з бершадською « Нивою» проходив уже під керівництвом Юхима Школьнікова. Важливо, що прийнявши команду, умілий фахівець не став робити різких рухів. Кожен гравець отримав можливість довести обгрунтованість своїх претензій на подальше в ній перебування. І чимало футболістів успішно витримали це випробування. Досить назвати хоч би Савенчука, Коломійця, Сартанія чи Бобовича. У той же час проводилася інтенсивна селекційна робота. Уже в першому колі в складі «Десни» з’явилися досвідчений задній захисник В. Тарасенко та почав набирати спортивну форму постійно націлений на гол центральний форвард Ю. Овчаренко. Протягом наступних семи ігрових днів позицію, яка дозволяла продовжити на другий половині турнірної дистанції боротьбу за путівку в першу лігу «Десна» зберегла. Але не більше того. Без «осічок» (програші в Бородянці та Мукачеві, нічия на своєму полі з комарненським «Газівником») не обійшлося.
І ось якою була турнірна ситуація в лідируючій групі на проміжному фініші1. ФК «Тисмениця» – 30 очок, «Карпати» Мукачево – 27, «Факел» Варва – 27, «Десна» Чернігів – 25,. «Оболонь» Київ – 25
Правильна стратегія
Лише окремі посвячені знали, яка велика робота була проведена під час зимової перерви. Школьніков запропонував хлопцям спеціальну навчально-тренувальну програму, яку удосконалював протягом багатьох років. І вони повірили, що тільки при її безумовному виконанні можна буде розраховувати на досягнення поставленої мети. До того ж, непогано доукомплектувалися, мали довгу лаву запасних. А завдяки цьому могли і темп високий підтримувати, і слабкі місця на ходу «залатати». Ну, і коли хто-небудь перебирав картки або травмувався, це не так сильно відбивалося на командній грі.
Відстаючи від лідера на п’ять очок, при чотирьох серйозних конкурентах на дуже короткому – лише чотирнадцять календарних матчів – турнірному відрізку, деснянці просто не мали права навіть на одну-єдину «осічку». Адже вона цілком могла б перекреслити будь-яку надію на першолігівську путівку. У цьому, власне кажучи, і полягала головна складність становища.
І вирішальним виявився матч у Варві. На календарі було 26 травня 1997 року, і на переповненому стадіоні «Юність» у маленькій Варві у присутності п’яти тисяч уболівальників грянув бій.
Дербі як момент істини
Суперники вийшли на поле в оптимальних складах: «Факел»: В. Орел, А. Михно, Д. Зубаха, В. Новак, О. Перенчук, О. Григорович, В. Корнєв, В. Джус, Г. Гогохія, В. Саницький. «Десна»: Ю. Овчаров, В. Дробот, В. Тарасенко, С. Згура, С. Сапронов, О. Савенчук, І. Бобович, В. Коломієць, П. Пилипейко, Р.Гілазєв, Ю. Овчаренко.
Перемога відкрила б варвинцям «зелене світло» до першолігівської путівки. У всякому разі, тоді за будь-яких обставин їм було б достатньо здобути у двох завершальних поєдинках не більше трьох очок. Однак недарма кажуть: команда грає так, наскільки це дозволяє суперник. До цього матчу «Факел» не програв на своєму полі жодної (!) календарної зустрічі поточного чемпіонату і лише Десна змогла обіграти сильного суперника. Єдиний м’яч в матчі забив Володимир Дробот.
Святкове відлуння семи рекордів
Третього липня 1997 року в Чернігові вшановували футбольну «Десну». До останнього часу створена майже чотири десятиліття тому головна команда області ніколи не перемагала в жодній з ліг майстрів, де виступала. І тільки раз була в призерах.
Перемога яскраво сприймалася і на загальному тлі шостого національного чемпіонату. Адже в активі чернігівців – цілий ряд вищих досягнень другого кола цієї першості. Серед усіх команд усіх трьох ліг чемпіонату України «Десна» виявилася єдиним колективом, який на другій половині турнірної дистанції:
– набрав більше 90 відсотків можливих очок;
– не зазнав жодної домашньої поразки;
– не програв в гостях жодної зустрічі;
– не пропустив на виїзді жодного гола;
– в цілому тільки раз дозволив суперникам «розпечатати» свої ворота.
Крім того, разом з київськими динамівцями деснянці стали співавторами ще одного рекорду. У домашніх зустрічах другого кола ці команди не втратили жодного очка. За весь чемпіонат «Десна» пропустила у свої ворота лише дванадцять м’ячів. Тобто менше, ніж яка-небудь інша команда в Україні..
Деснянці почули теплі слова подяки за гарну перемогу, тренерську мудрість, футбольну майстерність, стійкість у важкій турнірній боротьбі, справжній спортивний характер. І під оплески присутніх отримали золоті медалі чемпіонату, дипломи Федерації футболу України, які вручали президент Федерації футболу України, міністр Кабінету міністрів Валерій Пустовойтенко, голова обласної ради та держадміністрації Петро Шапова. Нагородами були відзначені: головний тренер «Десни», заслужений тренер України, майстер спорту Юхим Школьніков, начальник команди Леонід. Ринський, старший тренер Андрій. Процко, тренери Володимир Жилін і В’ячеслав Кисельов, президент ФК «Десна» Іван. Федорець, гравці Сергій Сапронов, Юрій Овчаров, Юрій Овчаренко, Віталій Тарасенко, Олександр Савенчук, Сергій Згура, Руслан Гілазєв, В’ячеслав Коломієць, Володимир Дробот, Ігор Бобович, Петро Пилипейко, Кахабер Сартанія, Віктор Рудой, Ярослав Заєць, Олександр Митько, Олег Іващенко, Олег Собєх, Володимир Кулик, Андрій Борисюк, Володимир Авраменко, Вадим Данилевский, Ігор Хіманіч, адміністратор Олег Орлов, масажисти Микола Бризканкін і Володимир Шарай.
1998/1999. Почати з нуля
В останній момент, коли під великим питанням було вже сама участь «Десни» в черговому чемпіонаті, новий президент клубу керівник ЗАТ «Агрокомсинтез» Володимир Хоменко все-таки сплатив обов’язковий внесок до ПФЛ. Але одночасно і склав свої футбольні повноваження
Так що влітку 1999-го, коли молодому чернігівському підприємцю Івану Чаусу запропонували очолити ФК «Десна», такого клубу фактично не було. А замість збанкрутілого акціонерного товариства вирішено було заснувати громадську організацію «Футбольний клуб Десна», що дозволяло б владі теж допомагати команді.
Футбольний клуб «Десна», який був зареєстрований як громадська організація, новоспечений президент Іван Чаус очолив за тиждень до свого 32-річчя, коли чемпіонат уже набрав хід. Почесним президентом ФК став голова правління ЗАТ «Чернігівський пивзавод Десна» Валентин Мельничук. А головним тренером команди затверджений Юрій Грузнов, який вже очолював її в першій половині дев’яностих.
Зовсім інша «Десна»
Проблем було багато. Але все ж до весняного напівсезону «Десна» підійшла зовсім іншою. З цілим рядом гравців, які не відповідали рівню професійного футболу, довелося розлучитися. Зате вдалося повернути в «Десну» Вадима Постового, Юрія Мелашенка, Олександр Лепехо та Юрія Яковенко – виконавців, які здатні були надати грі команди яскраві фарби. Були посилені і більшість інших ігрових позицій.
В результаті в другому колі домагалися реваншу за реваншем.. При цьому поквиталися з обома своїми найбільшими кривдниками – кременчузьким «Кременем» і ровеньківським «Авангардом», які восени програли з однаковим рахунком – 4:0. І навіть незважаючи на поразку в останньому турі від «Машинобудівника» з Дружківки, у другому колі чемпіонату набрали лише на очко менше, ніж «Дніпро-2», який, зайнявши перше місце, підвищився у класі. Разом з тим «Десна» на очко випередила кременчуцький «Адомс» і луганську «Зорю», перед якими, як і перед «Дніпром-2», цілком офіційно ставилося завдання здобути путівку в першу лігу.
2000/2001. Вперше – друголігівське «срібло»
Новий сезон, до якого готувалися у селищі Замглай Ріпкинського району, деснянці почали з упевненої домашньої перемоги над авангардівцами Ровеньків. А суперники, враховуючи значні турнірні досягнення «Десни» у другому колі чемпіонату 1999-2000, налаштовувалися на поєдинки з нею особливо ретельно. І вже у другому турі команда потрапила під «холодний душ». Гіркота першої і єдиної в тому році поразки з великим рахунком (3:6) була пережита у виїзній зустрічі з дублерами харківського «Металіста».
Втім, в кінцевому підсумку команда набрала в гостях майже половину можливих очок – дві перемоги, стільки ж нічиїх та три поразки. А на своєму полі взагалі був зібраний багатий «урожай» – 21 очко з 24 можливих. При цьому в чотирьох матчах суперники були розгромлені. З однаковим рахунком 4:1 були виграні стартова і заключна зустрічі напівсезону. А донецький «Шахтар-3» і полтавська «Ворскла-2» були повалені з перевагою у п’ять м’ячів. І разом з тим перед проміжним фінішем деснянці несподівано ускладнили своє турнірне становище, поступившись вдома куп’янському «Осколу». Гол, забитий гостями в середині першого тайму, виявився єдиним.
До речі, якби не ця «осічка», команда встановила б власний вічний рекорд. Адже протягом року у всіх (!) інших календарних матчах 9-го і 10-го чемпіонатів на своєму полі вона здобувала перемоги. Втім, і такий показник дійсно унікальний.
До витоків. Як відзначали 40-річчя
Широкий резонанс у Чернігові мало святкування 40-річчя команди майстрів. На святкуванні, яке проходило на стадіоні імені Ю. Гагаріна, було чимало почесних гостей. Із Зоряного містечка, що у Підмосков’ї, прилетів Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт уродженець чернігівщини Володимир Титов. З Києва приїхали народні депутати України Олег Петров та Петро Устенко, перший головний тренер чернігівської футбольної команди майстрів Олександр Щанов. А в запрошеній на товариську гру команді ветеранів київського «Динамо», яку очолював знаменитий Андрій Біба, був і Олег Кузнєцов – кращий вихованець чернігівського футболу, що добився всесоюзного та міжнародного визнання.
Починалося свято з того, що ведучі озвучили головні віхи в історії «Десни». А потім до присутніх звернулися голова облдержадміністрації Микола Бутко і мер Віталій Косих. Зокрема, підкреслювалося, що футбол – це соціальне явище і команда майстрів – візитна картка Чернігова і всієї області. За значний внесок у справу розвитку футболу в області та з нагоди 40-річчя утворення футбольної команди майстрів «Десна» Почесною грамотою обласної державної адміністрації були нагороджені: Кравчинський Валерій Кирилович – майстер спорту СРСР з футболу, багаторічний капітан футбольної команди майстрів «Десна»; Курбаков Володимир Михайлович – директор СДЮШОР з футболу управління освіти і науки облдержадміністрації; Процко Андрій Андрійович – старший тренер футбольної команди майстрів «Десна»; Сапронов Сергій Валентинович – тренер футбольної команди майстрів «Десна». Грузнов Юрій Миколайович – головний тренер футбольної команди «Десна»; Горшков Геннадій Петрович – колишній гравець команди «Десна»;
Одним з колективних подарунків до 40-річчя «Десни» від міста і області, де влада, як зазначалося, зіграла ініціюючу і координуючу роль, стало нове електротабло на стадіоні імені Ю. Гагаріна, а команді надано сучасний автобус.
Родзинкою свята став товариський матч. Євген Рудаков, Олександр Дамін, Віктор Матвієнко, Олег Кузнецов, Василь Євсєєв, Юрій Ковальов, Андрій Баль, Сергій Процюк, Віктор Насташевський і Віталій Хмельницький – таким був стартовий склад ветеранів київського «Динамо». А «Десну» вивів на поле найавторитетніший в її історії капітан – Валерій Кравчинський. Він, як і зазвичай, зайняв місце в центрі оборони. А на інших позиціях вболівальники побачили В’ячеслава Кисельова, Віктора Данилевського, Віктора. Лазаренка, Ігоря Тенника, Павла Боброва, Святослава Петренка, Юрія Панова, Сергія Сапронова, Геннадія Горшкова, Віктора Рудого. На заміну виходили Сергій Мельниченко, Віктор Чуланов, Олег Іващенко, Сергій Антонов, В’ячеслав Кисленко, Валерій Гриценко. Матч, як це зазвичай і буває, завершився бойовою нічиєю – 2:2.
Повертаючи своїх
Взимку 2001-го тривало посилення «Десни» досить конкурентоспроможними колишніми її гравцями, які в силу різних обставин опинилися в командах інших міст. Повернувся в рідний Чернігів відомий в Україні півзахисник Юрій Бондаренко. Він тривалий час виступав за вищолігівське «Торпело» (Запоріжжя), а потім перебрався в ФК «Вінниця». Його трансфер викупили повністю. З цим же клубом розрахувалися і за іншого чернігівця – Володимира Авраменка. Вся належна сума була заплачена за Володимира Кулика і – в основному – за Олега Собеха. Це були добре відомі чернігівським вболівальникам футболісти, яких повернули відповідно з роменського «Електрона» і луцької «Волині». Разом з тим з керівництвом футбольних клубів «Спартак» (Суми) та «Волинь» (Луцьк) остаточно залагодили всі фінансові питання щодо переходу в «Десну» нападника Сергія Руденка і захисника Бориса Шевелюка.
У результаті всіх цих змін команда посилилася. І поряд з Ю. Мелашенком, Ю. Яковенком. В Постовим,В. Авраменком у «Десні» повинні були «засяяти» інші гравці, теж здатні стати ключовими. У всякому разі, керівники нашого тренерського штабу Юрій Грузнов і Андрій Процко залишилися вельми задоволені проведеною додатковою комплектацією команди. Адже все йшло до того, що має з’явитися конкуренція за місця в основному складі, якій у минулому році, за великим рахунком, не було. І нехай суперництво не на всі ігрові позиції було рівноцінним, але дуже важливо, що воно все-таки починало з’являтися.
Виграли «Кубок Полісся»
У новому підготовчому періоді «Десна» провела велику навчально-тренувальну роботу. Починалася ж підготовка в середині січня з вже традиційного Меморіалу Олега Макарова. І хоча деснянці набрали 12 очок з 15 можливих, перемігши аматорські команди, а також другий склад першолігівського «Борисфена» з Борисполя, у фінал не потрапили. Боротьбу від бориспільської групи продовжила «основа» місцевої команди, що зуміла досягти максимального результату, обігравши і нашу.
Зате в лютому «Десна» виграла «Кубок Полісся» – представницький турнір в Пінську. Юрій Грузнов, який раніше працював у Білорусі , з ентузіазмом сприйняв цю пропозицію. Він розповідав, що весна (така вже кліматична особливість цього чарівного куточка білоруського Полісся) приходить туди трохи раніше, а тому вже у другій половині лютого там, як правило, є можливість грати на полі, що знаходиться в досить непоганому стані. А ще стало традицією, що цей турнір збирає насамперед команди, які відносяться в Білорусі до числа провідних. До того ж, не доводиться скаржитися на розміщення спортсменів чи необ’єктивне суддівство.
На розіграш «Кубка Полісся» тренери брали 19 футболістів . Але спрацьовував принцип: на поле виходить той, хто на даний момент краще підготовлений. Тож стартовий склад команди у всіх п’яти матчах в рамках «Кубка Полісся» залишався незмінним: Мелашенко, Поляниця, Постовий, Кулик, Лепехо, Савенчук, Бондаренко, Авраменко, Яковенко, Синельник, Руденко.
Обігнали усіх. Крім Охтирки
В день прем’єри весняного напівсезону в Чернігові було здобуто першу перемогу. Дружківський «Машинобудівник», який у стартовому турі також зазнав поразки, знову не встояв. На гол, забитий гостями з пенальті, господарі поля ще до перерви відповіли двома. А остаточний результат встановив наш капітан Вадим Постовий. На початку другого тайму філігранним ударом зі штрафного він спрямував м’яч над «стінкою» у незахищений простір воріт, зайвий раз засвідчивши, що є справжнім майстром виконання стандартних положень.
У трьох виїзних матчах, проведених з початку другого кола, «Десна» не здобула жодного очка. Це насторожувало: так адже може розвинутися і «комплекс» чужого поля». Втім, до кінця сезону чернігівці більше не програвали ні вдома, ні в гостях. І гідно провели дві ключових матчі, зігравши унічию з незаперечним фаворитом – охтирським «Нафтовиком» і погасивши дуганську «Зорю» – 2:0
Чемпіонат чернігівці завершували серією переконливих перемог вдома і результативною грою в гостях. А відтак «Десна» вперше у своїй історії в груповому турнірі другої ліги посіла друге місце.
2001/2002. Коли пішли лідери
Перше коло цього сезону «Десна» закінчила лише на п’ятому місці. При цьому відставання від харківського «Арсеналу» та сумського «Спартака», які на проміжному фініші очолили турнірну таблицю, склало аж 11 очок. На 9 очок чернігівці відставали від донецького «Металурга-2», на чотири – від «Фрунзенця-Ліги-99». І, зрозуміло, надолужити прогаяне у весняному напівсезоні було важко.
До того ж, у другому колі «Десна» грала уже без Юрія Яковенка та Ігоря Бобовича, котрі були запрошені відповідно у кіровоградську «Зірку» та одеський «Чорноморець».
Звісно, применшувати ці втрати не слід, погоджувався президент футбольного клубу. І все ж, підкреслював він, справа не в окремих футболістах, а в тому, що як кажуть, у розібраному стані знаходилася вся команда. І у той же час серйозні промахи були допущені у селекційній роботі. Таких перспективних вихованців чернігівського футболу, як Треньов, Мурашко, Кисленко, Бойко, тренерський штаб належним чином не оцінив, хлопці опинилися у вищих за рангом командах.
У кінцевому підсумку Десна фінішувала четвертою, відставши від переможця – ФК «Суми» аж на 17 очок. Таким чином, завдання, що ставилося перед командою на цей сезон – увійти в трійку кращих – не було виконано. А воно, зазначав Іван Чаус, було цілком реальним. Навіть з тим потенціалом і з тими футболістами, яких на той час мали