Сергій Шурхал: "Є всі передумови для виходу у Прем'єр-Лігу"

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з ветеранами “Десни” і напередодні відновлення чемпіонату зустрілися з тренером СДЮСШОР “Десна” Сергієм Шурхалом та поговорили про футбольну кар’єру, роботу з дітьми, перемогу над луганською “Зорею” і, звичайно, про перспективи “Десни” на Прем’єр-Лігу.

З “Десни” до Херсону

– Чому у дитинстві вибрали саме футбол?

– Все починалося з дворів. Перші кроки, як і всі хлопці, робив у дворі. Відразу з’явився інтерес, потім займалися у школі і, у підсумку, в інші секції навіть не пробував ходити. З футболу почав, на ньому і зупинився.

– Де починали займати футболом?

– Спочатку у секції школи № 27, потім, через 2-3 роки, перейшов у СДЮСШОР “Десна”. Першим тренером нашої групи гравців 1980 року народження був Віктор Миколайович Данилевський. А випускав нас Сергій Миколайович Бакун.

– Як потрапили у головну команду “Десни”?

– В обласному футболі я починав грати за чернігівський “Текстильник”. Команда була дуже пристойного рівня, грали колишні футболісти “Десни”, на неї ходили як вболівальники, так і тренери “Десни”. У той час це були Андрій Андрійович Процько і Юрій Миколайович Грузнов. Мене помітили, так і потрапив у команду.

– Якщо вірити статистиці, дебютували за “Десну” Ви 2 серпня 1999 року у матчі проти “Машинобудівника” (Дружківка). Пам’ятаєте цю гру?

– Так, ми грали тут, на стадіоні імені Гагаріна, я вийшов на заміну у другому таймі і ми зіграли 1-1. Емоцій було багато: дебютувати у рідному місті, за рідну команду, у якій завжди мріяв грати… Мрія збулася. Було дуже емоційно.

– Чому після першого сезону у “Десні” пішли з команди? Це було Ваше бажання?

– Прийшов інший тренер, Вадим Лазоренко, у мене було мало ігрової практики, я майже не грав і надійшла пропозиція спробувати себе у херсонському “Кристалі”.

– Чому і у Херсоні не вийшло залишитися надовго?

– Я закінчував інститут, потрібно було по навчанню повернутися до Чернігова, до того ж у “Кристалі” були фінансові питання і команда у підсумку припинила існування на професійному рівні.

– У сезоні 2002/03 Ви повернулися в “Десну”. Чому і в цей раз не вийшло залишитися надовго?

– Так, я повернувся до “Десни”, приходили інші хлопці, підбір гравців був… Чому не залишився? Про це потрібно запитати у тренерів. Напевно, на моє місце прийшли хлопці, які в той момент були сильнішими.

– Ще у Вашому активі є одна гра за “Сокіл” (Золочів)…

– Так, тоді “Десна” була фарм-клубом “Сокола”, який у той час виступав у Першій лізі. На матч проти “Спартака” (Суми) нас: мене, Максима Маркелова та Артема Перевозчикова, віддали у “Сокіл” і ми зіграли цей матч.

– Після цього грали?

– Так, був сезон, коли ми стали чемпіонами області у складі “Полісся” (Добрянка), потім грав за “Авангард” (Корюківка). Але так склалося, що у 2007 році, у 27 років, я остаточно закінчив ігрову кар’єру і переключився на роботу з дітьми.

Перемога над “Зорею”

– Як починали тренувати, та як взагалі отримали пропозицію стати тренером?

– Пропозиція надійшла несподівано від директора школи Валерія Польового. Для мене це був новий етап, підходив до цього з побоюванням: сам ще грав (тренувати я почав у 2003 році), а тут готувати дітей… Це зовсім інша робота. Одна справа коли ти виходиш і сам граєш, а інше – донести дітям те, чого ти від них хочеш. Але спробував і досі працюю у школі “Десни”.

– Зараз Ви тренуєте групи хлопчиків 2005 і 2006 років народження. Розкажіть про їх досягнення…

– Їм 12-13 років, ми ще не брали участі у першостях України та області (так як у них беруть участь більше старші діти), але грали у Всеукраїнських турнірах. Займали призові місця. Нещодавно був турнір у Івано-Франківську: “Прикарпатське Різдво”, ми їздили з командою 2006 року народження. Нещодавно ми проводили турнір серед гравців 2005 року народження на “Чернігів-Арені”, зайняли у ньому 3 місце. Було 10 команд з Одеси, Львова, Києва

– Які найближчі змагання у Вашій групи?

– Група 2005 року з 22 по 26 березня буде приймати участь у міжнародному турнірі, який пройде на “Чернігів-Арені”. Будуть команди з Білорусі та багатьох інших міст України.

– А є талановиті футболісти у Вашій групі?

– Так, є хлопці, які, видно, що з часом можуть вирости у хороших футболістів. У всій школі багато талановитих хлопців. Хочеться, щоб на них більше уваги звертали тренери першої команди. З тих хто випускається, у командах U-15 та U-17, є хороші хлопці. Зараз у нас стоїть завдання вийти до Вищої ліги Дитячого чемпіонату України. Я думаю, це завдання ми вирішимо і в наступному році будуть грати не 2 вікові групи, а чотири, бо в Першій лізі грають дві вікові групи, а у Вищій до команд U-15 та U-17 додаються U-14 та U-16.

– Можете виділити гру своєї команди, яка найбільш запам’яталася?

– Так, це був мій перший випуск, команда 1991 року народження. У 2006 році ми потрапили до фінальної частини Першої ліги чемпіонату України в якій грали 4 команди: “Кристал” (Херсон), “Зоря” (Луганськ), ми та “Прикарпаття” з Івано-Франківська. Матчі проходили на київському стадіоні імені Баннікова. За 3 місце ми грали з “Зорею”. Всі ігри фінальної частини запам’яталися: це атмосфера, інша аура: зіграти на такому стадіоні вдається не кожен день. У матчі за 3 місце ми здобули перемогу, дуже важку перемогу: 3-2 та виграли “бронзу”.

Потрапити у “Десну” – великий стимул

– Скільки з тих футболістів 1991 року народження зараз виступає за професійні команди?

– Так склалося, що, на превеликий жаль, на професійному рівні зараз ніхто з них не грає. Виступають в обласних чемпіонатах. У кожного склалося життя… Свого часу Ігор Корж пограв у “Десні-2” та залучався до першої команди, але в основному хлопці грають у обласному чемпіонаті.

– Як Ви думаєте, чому у них не вийшло?

– Десь хтось зупинився на якомусь рівні, бо подумав, що досяг чогось. Але у футболі не можна зупинятися. Потрібно постійно доводити. У когось навчання, травми… Від когось відвернулася удача. Багато перспективних дітей втрачається при переході з дитячого футболу до дорослого. Багато з тих, хто у дитячому футболі показували непогані результати, у дорослому губляться. Якби була команда U-19, то, може бути, хлопців, які знайшли б себе в дорослому футболі, було б більше.

– Як Ви вважаєте, як раз у плані допомоги випускникам СДЮСШОР при переході з дитячо-юнацького у дорослий футбол, корисна “Десна-2”, що грає у чемпіонаті області?

– Звичайно, це великий плюс для випускників. Їм немає куди йти. Не всі можуть потрапити навіть в обласні команди, а у “Десні-2” вони можуть себе показати. Хотілося б правда щоб на них більше уваги звертали тренери першої команди. Для хлопців це дуже великий стимул – потрапити до складу “Десни”. На жаль, у команді майстрів зараз мало місцевих вихованців…

– Як Ви думаєте, у цьому сезоні “Десна” вийде у Прем’єр-Лігу?

– Чернігівці скучили за хорошим футболом та якісними командами. Коли приїжджало “Динамо” (Київ) на стадіоні було багато народу. Чимало людей у нас в місті люблять футбол, ходять на нього. “Десні” ми бажаємо тільки перемог. Я думаю, у цьому році команда повинна підвищитись у класі. У “Десни” хороший підбір виконавців, були проведені повноцінні збори й є всі передумови, щоб ми побачили нашу рідну команду у Прем’єр-Лізі.