Авторський погляд: Починали з нуля – доросли до еліти
Аби характеризувати ту чи іншу подію як історичну, потрібні вагомі підстави. Але те,що сталося на стадіоні імені Гагаріна 27 травня, і те, що має відбутися тут 25 липня, це справді дві історичні для чернігівського футболу події. Адже близько двох місяців тому феєрична перемога у стиковому матчі над «Зіркою» (Кропивницький) відкрила деснянцям двері в Українську Прем’єр-лігу. А через, можна сказати, лічені дні вони вперше візьмуть старт в елітному дивізіоні, приймаючи чинного чемпіона країни – донецький «Шахтар», який має серйозну репутацію і на євроарені. З огляду на це – про новітню «Десну» в інтерпретації дослідника її історії Віктора Мухи.
Точка відліку
У тепер майже 60-річній історії «Десни» траплялося усяке. Були й «канікули» у першій половині сімдесятих, коли під час чергової реорганізації радянського футболу немало обласних центрів, які були представлені у класі «Б», який ліквідовувався, намагалися якось втиснутися у новостворювану другу всесоюзну лігу. А ось «Десна», хоча й мала на це право згідно своєму тодішньому становищу в «табелі про ранги», після вольового рішення нового очільника області добровільно «зійшла з дистанції». І тільки шість сезонів потому була відроджена.
Разом із тим деснянці – незмінні учасники усіх чемпіонатів незалежної України. А таких команд залишилося тільки одинадцять. Втім, пам’ятаємо: у сезоні 2009/2010 в приватному підприємстві “ФК ‘’Десна’’ довели ситуацію до того, що виникли підстави позбавити футбольний клуб професійного статусу. Це й було зроблено. І тільки в останній момент, завдяки новим інвесторам, вдалося вскочити в останній вагон поїзда, що відходив. Було створено нову структуру, і Чернігів все-таки не втратив професійного чоловічого футболу. Зареєстрований у пожежному порядку, на світ з’явився СФК (спортивно-футбольний клуб) «Десна». І починати довелося фактично на голому місці і на нижчому рівні. Та ще й за неймовірного дефіциту часу і кадрів. Але…
Починали з нуля – доросли до Прем’єр ліги. Саме такий шлях подолано звідтоді під егідою СФК «Десна». І з перших днів справами клубу безпосередньо опікувався спортивний директор Ігор Ушарук, котрий пройшов з ним і вогонь, і мідні труби.
На підступах
Становлення було важким. Дефіцит кадрів, тренерська чехарда…Зрештою, до весняного напівсезону-2012 «Десна» готувалася фактично уже на чолі з Олександром Рябоконем, котрий, до речі,був близьким до команди й восени, сприяючи кадрово. Контракт було підписано незадовго до старту, коли Олександр Дмитрович залагодив свої справи з ПФК «Севастополь», де працював перед цим. А вже наступного чемпіонату деснянці достроково – за три тури до фінішу – виборола путівку в першу лігу. Таким чином, будучи позбавленою першолігівської прописки вольвим рішенням, команда повернулася на круги своя за спортивним принципом.
Відтак президент СФК «Десна» Олексій Чеботарьов (до речі, свого часу закінчував Київський інфізкульт, спеціалізувався на футболі) став третім очільником чернігівського футбольного клубу, при якому наша команда підвищувалася у класі. Раніше вдавалося здобувати першолігівську путівку, коли президентами були Іван Федорець та Іван Чаус. Разом із тим цього разу вперше було виборено звання абсолютних чемпіонів другої ліги.
Перед новим чемпіонатом великих змін у складі команди не сталося. Майже усі виконавці, які вигравали другу лігу, залишилися в команді. А це був непростий сезон. Але «Десна», долаючи усі рифи, підкорила нові вершини – перемігши у серії плей-офф прем’єрлігівський «Металург» (Запоріжжя), дійшла до чвертьфіналу розіграшу національного Кубка, вперше виграла Меморіал Макарова і піднялася на п’яте місце турнірної сходинки першої ліги. У наступному чемпіонаті деснянці фінішували на тому ж місці, але при цьому не довелося, як рік тому, враховувати додаткові показники..
Підготовка ж до сезону 2015/2016 велася без ряду гравців, котрі виступали за «Десну» раніше. Загалом недорахувалася семи «багнетів». І на окремих позиціях явно виникли проблеми. Відтак у порівнянні з двома попередніми чемпіонатами команда опустилася на три позиції. Тим часом ще під час зимового міжсезоння президент клубу наголосив, що омолоджена і водночас підсилена до рівня Прем’єр-ліги команда, що має у своєму розпорядженні добротні основне і запасне поле, належним чином упорядковану навчально-тренувальну базу і дитячу футбольну академію, – такою йому бачиться «Десна» уже найближчого часу.
А чи була мрія?
Чи й знайдуться в історії «Десни» ще два якісь сезони поспіль, які були так насичені спектром гарячих емоцій, як виступ у першолігівських перегонах 2016-2018?! Воно й зрозуміло. Адже було поставлено підкріплене належними ресурсами історичне завдання – за два сезони здійснити потужний ривок із середняків першої ліги в еліту вітчизняного футболу.І то, зазначалося потім в різних публікаціях з нагоди виходу команди у Прем»єр-лігу, була давня чернігівська мрія.Але чи й справді це так? Звісно, факт промовистий : Чернігів до останньго часу разом із Сумами, Черкасами, Хмельницьким і Херсоном увіходив у компанію обласних центрів,які ніколи не мали свою команду в найвищому дивізіоні українського футболу. Але воднораз у «Десни» була репутація такої, що, переживаючи час від часу негаразди, періодично опускається у другу лігу. А у першій ні в лихі дев»яності, ні у нульові вона довше, ніж на чотири сезони не затримувалася. Тож про яку вищу лігу могла іти мова?
Щоправда, загальновизнано: нині «вишка» уже не та, якою була сезонів чотири-п’ять тому.Стався відтік легіонерів,котрі значною мірою визначали її рівень. Рухнули «Металіст» та «Дніпро…І поширилася така оцінка розкладки сил у Прем»єр-лізі: «Звісно, «Шахтар» і «Динамо», а також «Зоря» і «Ворскла» – це одне. А з усіма іншими можна грати …» Тож якщо після чемпіонату 2013/2014 ніхто ів «законодавців мод» першої ліги не наважився підвищуватися у класі,то в впродовж двох останніх сезонів за це боролися по п»ять-шість команд. Та це,безперечно, не применшує досягнення «Десни», яка гідно пройшла й через ті рифи, яких не повинно було б бути.
Рахувати треба правильно
Після минулого сезону на одному із популярних футбольних сайтів були оприлюднені імена усіх фахівців, які у чемпіонатах України 1992-2018 приводили свої команди у вищу лігу. При цьому зазначалося, що восьми наставникам, у тому числі й Олександру Рябоконю, це вдавалося двічі.
Що ж, уперше Олександр Дмитрович разом зі своїми підопічними підкорив «вишку» у 2003-му, коли, будучи ще зовсім молодим, працював з бориспільським «Борисфеном». А нині…Думається, правильно буде твердити, що нинішня «Десна» добивалася такого ж високого результату у двох сезонах поспіль.
Що при підвищенні у класі залежить безпосередньо від команди? Звісно, спортивна складова. Деснянці ж стовідсотково справилися з поставленим завданням не тільки в останньому, а ще й у попередньому сезоні.
Як відомо у чемпіонаті 2016/2017 розігрувалися дві прямі путівки в Прем»єр-лігу. В осінній же частині перегонів наша команда фінішувала третьою, відставши від рівненського «Вереса», який займав друге місце, на шість очок. А попереду була лише третина загальної турнірної дистанції. Втім, склалося так, що уже в третьому весняному турі, упевнено здолавши у гостях рівнян, деснянці позбулися некомфортної ролі наздоганяючих. І потім на одному диханні мчали до фінішу, не зазнавши жодної поразки. У кінцевому підсумку вони і срібні медалі вибороли, і неофіційними весняними чемпіонами ліги стали. При цьому здобули аж на 13 весняних очок більше, ніж хлопці з Рівного.
Здавалось би, усе було ясно, як божий день. Але сталося те, що столася. Над «Десною» поглумилися, пустивши її у Прем’єр–лігу лише наступного року, копи наші хлопці, пройшовши через нові випробування уже вдруге вибороли таке право.
Всупереч справедливості і регламенту
Гучний скандал довкола невидачі атестату на участь у Прем’єр-лізі ФК «Десна» і видачі його НК «Верес» мав широкий резонанс. Адже кричуща несправедливість була очевидною. І мимоволі уявлялося, як у Будинку футболу загодя звучить безапеляційне: у Прем’єр -лізі повинно бути Рівне! Інакше й не витлумачиш оборудку, яка боляче вдарила по «Десні».
Звісно, певні претензії атестувальників до нашого футбольного клубу були слушними. Але ж недарма впродовж усього сезону 2016/2017 команда проводила домаші матчі не на своєму полі – «запасним аеродромом» була головним чином київська «Оболонь-арена». Тим часом освоювалися інвестовані клубом «під Прем’єр лігу» кошти. Нагадаємо: ще восени стало до ладу оновлене тренувальне поле, на якому раніше не було навіть дренажної системи. А весною на головне поле стадіону імені Гагаріна було постелений новий сучасний газон. При цьому була дотримана обов’язкова вимога до матчів УПЛ – поле має бути обладнане електропідігрівом. Що ж стосується передбаченої Регламентом кількості глядацьких місць, то західну трибуну «одягли у пластик» значно раніше.
А що ж робилося у Рівному? Запам’яталося: «Та ніякої інфраструктури у нас немає», – заявив в інтерв’ю телеканалу «Футбол» коуч «Вереса». І це було сказано на фоні двосторонньої гри на схожому на сільський вигон полі, де поміж футболістів гасали чиїсь кури. Ні, невипадково схильний до образного мислення Віталій Кварцяний якось назвав рівненський футбол пустелею Гоббі. У центрі ж тієї пустелі неприємно вражає своїми руїнами «Карфаген», як нарекли містяни стадіон «Авангард». Його, до речі, намічали реконструювати ще у 2002-му. Але, так би мовити, кінь тут не валявся й донині…
Вистражданий тріумф
Як це на перший погляд не парадоксально, але бронзові медалі 2018-го далися «Десні» важче, ніж торішнє срібло. Психологічне потрясіння, викликане ганебним вердиктом, гнітюче відчуття несправедливості, втомлююче очікування: а може, ще якось перемелеться?..Звісно, усе це, м’яко кажучи, не сприяло інтенсивній підготовці до нового сезону. І якщо весною наша команда дотискувала прямих конкурентів, то тепер вони дотискували її. Втім, незважаючи на програші «Полтаві», «Колосу» і «Арсеналу», підопічні Олександра Рябоконя у першому колі набрали достатньо очок, щоб фінішувати другими.Однак попереду були ще п’ять турів осінньої частини чемпіонату, і зазнавши трьох поразок поспіль, деснянці відкотилися на шосту позицію. І це співпало у часі з тим, що Олексій Чеботарьов, не відійшовши від клубних справ, вирішив за доцільне передати повноваження президента Володимиру Левіну.
Все ж перед весняним стартом від «Інгульця», який займав третє місце, їх віддаляло навіть на очко менше, ніж рік тому – від «Вереса». Але якщо«Геліос» і «Колос» невдовзі вдалося обійти, то команда із Петрового нерідко здобуваючи перемоги і завдяки пенальті, розвинула таку турнірну швидкість, що деснянці максимально наблизилися до неї уже перед самісіньким фінішем турнірного марафону. Зате очне протистояння у Петровому однозначно засвідчило: сильніша все-таки «Десна» А потім, розгромивши у стиковому двобої «Зірку», вона, скажемо так, в’їхала у Прем’єр-лігу на білому коні.
І все ж з огляду на вищеназвані перипетії це був воістину вистражданий тріумф.
Віктор Муха
