Погляд: доросли до еліти
Публікуємо другу частину розвідки Віктора МУХИ з нагоди історичних для чернігівського футболу подій – виходу «Десни» в Українську Прем’єр-лігу і дебютного матчу нашої команди в елітному дивізіоні
Селекція –справа тонка
Та завдяки чому і кому протягом двох сезонів вдалося досягнути такого великого прогресу? Звісно, нічого не було б, якби не позиція президента клубу. Активно-наступальна і конкретно-ділова. З чітким усвідомленням того, яких бюджетів може вартувати такий проект. І насамперед відзначимо, що головному тренеру були надані широкі можливості у комплектуванні команди. Тож рік дві тисячі шістнадцятий став переломним в селекції «Десни».
Тим часом справжнім капітаном показував себе Вадим Мельник, зірково сяяла гра Єгора Картушова, класно діяв в опорній зоні Павло Щедраков, непокоїли воротарів стандарти Євгена Чепурненка, вихор на полі своєю реактивною швидкістю здіймав Вадим Бовтрук. Але уже весною в заявці з’явилися і гравці нової хвилі. Були підписані контракти і з оборонцями Денисом Фаворовим і Максимом Максименком, півзахисником Лукою Коберідзе, орендовано Максима Банасевича. А перед новим чемпіонатом та на його початку основний склад поповнили і воротар Костянтин Махновський, оборонець Антон Братков, півзахисники Андрій Мостовий і Олександр Волков, нападник Олександр Філіппов…Були заявлені перспективні захисник Олександр Головко та нападник Денис Галенков.
Новобранці 2016-го… Більшість із них свого часу виступали за збірні юнацькі, а то й молодіжну збірну України. А дехто навіть уже «засвітився» у Прем’єр-лізі. І це по своєму відобразилося у грі «Десни». Вона засяяла новими фарбами.
Тож під час зимової перерви вирішено було обмежитися точковою селекцією – підсилити окремі атакувальні позиції. Прийшли зірковий Володимир Лисенко, лідери першолігівських команд Леван Арвеладзе, Ілля Коваленко, Ігор Кириєнко. Але склалося враження, що в кінцевому підсумку стосовно їхніх переходів не залишилися задоволеними обидві сторони. Втім, це не стосується Левана, котрий під час свого півторарічного контракту був одним із незаперечних лідерів «Десни», а відтак став гравцем луганської «Зорі», де його очікували.
Літня ж селекція, якщо брати по великому рахунку, виявилася майже нульовою. Втім, уболівальники з ентузіазмом сприйняли появу в команді вихованця чернігівського футболу, перспективного нападника Дениса Безбородька, котрого орендували у донецького «Шахтаря». А взагалі-то в ситуації, яка склалася тоді, безперечним позитивом стало те, що склад срібного призера було майже стовідсотково збережено.
Разом із тим плідним у плані дальшого посилення складу команди стало зимове міжсезоння-2018. І насамперел слід назвати півзахисника Артема Фаворова – кращого гравця і кращого бомбардира першої ліги 2015/2016. Здійснилося його бажання грати з в одній амбіційній команді зі старшим братом. Водночас із перших матчів закріпилися у стартовому складі ще один півзахисник Владислав Огиря та оборонці Андрій Слінкін і Віталій Єрмаков. А у вирішальних протистояннях як основний сприймався і воротар Ігор Литовка.
Загалом упродовж двох останніх сезонів у матчах першої ліги і розіграші Кубка України за «Десну» заявляли 70 гравців. Думається, що це, як по нинішніх мірках, цілком нормальний показник. Зрештою, хіба хтось із тренерів наділений даром буквально у кожному випадку безпомилково передбачати, наскільки у його команді проявить себе той чи інший новачок?
Головне – результат, а здійнення активної селекції, зорінтованої на справді класних виконавців і підкріпленої належною тренувальною роботою та організацією гри, дало змогу вивести «Десну» на якісно новий рівень. Рівень, який можна і треба буде підвищувати, адаптуючися у Прем’єр-лізі.
Архітектор тріумфу
Зрозуміло, що архітектор тріумфу – це звучить пафосною, але, думається, що в нинішній зоряний час «Десни» буде цілком прийнятним саме так назвати Олександра Рябоконя. Адже його величезний досвід, тренерський талант, працелюбство і терпіння вирішальною мірою посприяли тому, чого досягли нині деснянці.
Як відомо, Олександр народився у Києві, займався у динамівській футбольній школі. Але його першою командою майстрів була «Десна». А у вересні мине уже десять років звідтоді, як Дмитрович почав працювати з нашою командою. І з двома невеличкими перервами пройшов з нею тернистй шлях, на якому колючок було значно більше, ніж троянд. Можна назвати немало сезонів, коли кінцевий результат досягався не завдяки, а всупереч обставинам, які часом ставали нестерпними. А що відчуває залюблений у свою справу фахівець, якщо команду, в яку ти вклав стільки сил, розпускають?! О.Рябоконю ж довелося пережити таке і взимку 2009-го, і півтора року потому …
Тож завжди хочеться особливо порадіти за таких людей, які всупереч примхам долі добиваються свого і одержують заслужене визнання. І з огляду на це –такий факт, який, на жаль, залишився маловідомим. У січні 2018-го Олександра Рябоконя вшановували як найкращого фахівця першої ліги у році, що завершився. Таким Олександра Дмитровича визнало Всеукраїнське об’єднання тренерів з футболу. Це була не перша його аналогічна відзнака. Але ж колективна оцінка колег по-особливому вартісна.
І Кузьмич потрібен, і фанат
Погодьмося: феєричній перемозі «Десни» у вирішальному матчі із «зірковими», безперечно, посприяли і уболівальники. Близько трьох тисяч глядачів зібрала перша зустріч у Кропивницькому. І більше десяти тисяч палко підтримували нашу команду у Чернігові. Як-то кажуть, відчуймо різницю.
Разом із тим 11467 глядачів, як зафіксовано у суддівському протоколі, були присутні на кубковому матчі «Десни» з київським «Динамо». І за підсумками минулого сезону у спільному реєстрі відвідуваності поєдинків у національному чемпіонаті та розіграшу Кубка за участю команд Прем’єр-ліги ця гра зайняла 8 позицію.
Що ж стосується матчів першої ліги , то тут деснянці взагалі лідирують. Причому, в порівнянні з позаминулим сезоном на домашніх іграх команди побувало удвічі більше симпатиків футболу. Втім, визнаймо: то лукавий показник. Адже «Десна» вийшла на перше місце по відвідуваності, зібравши в середньому на грі 2210 чоловік. Другим виявився показник – трохи більше півтори тисячі – у дебютантів – «Балкан» із села Зоря на Одещині. А взагалі-то глядацька аудиторія – це окрема тема.
Якщо ж говорити конкретно про прем’єру прийдешнього сезону,то, звісно, залишається тільки пошкодувати, що східну, або як її ще називають, дерев’яна трибуна стадіону імені Гагаріна, закривають на реконструкцію. Але правила безпеки є правила безпеки. Інакше матч з вітчизняним футбольним грандом – багаторазовим чемпіоном країни і учасником найпрестижніших єврокубкових змагань – довелося б переносити на запасний стадіон, яким «Десна» обрала «Оболонь-арену».
Рандеву відновляться на вищому рівні
У минулому «Десна» і донецький «Шахтар» перетиналися лише на кубкових дорогах. Траплялося це двічі. На початковому етапі розіграшу почесного призу в 2005-му і у чвертьфіналі у 2014. Причому, тринадцять років тому було зафіксовано рекорд – за тим матчем спостерігали 16200 глядачів. Звісно, у декого з молодих виникне сумнів: як на трибунах стадіону імені Гагаріна могло вмістилося стільки народу? А таки могли. Річ у тім, що тоді на західній трибуні ще не були встановлені пластикові сидіння, у результаті чого кількість місць скоротилася там на третину.
Вище ж згадано торішній статусний кубковий матч ще з одним грандом – київським «Динамо». А з усіма іншими нинішніми командами Прем’єр – ліги деснянці свого часу зустрічалися і в регулярних чемпіонатах.
Ще й трьох місяців не минуло звідтоді, як у вкрай драматичному двобої вони сходилися з київським «Арсеналом». А рік тому з’ясовували стосунки з «Маріуполем» та «Вересом», який нині, помінявшись із друголіговою командою назвою і дивізіоном, став «Львовом»/виявляється, у нашому розхристаному чемпіонаті можливо і таке./. Позаторік підвищувалася в класі «Олександрія», на сезон раніше – донецький «Олімпік». У першому дивізіоні «Десна» востаннє зустрічалася і з полтавською «Ворсклою». Було це ще у перших чемпіонатах незалежної України.
Що стосується луганської «Зорі», то останні рандеву з нею відбулися у сезоні 2002/2003, коли обидві команди виступали у другій лізі. А ось з «Карпатами» «Десна» востаннє мірялася силами перед розпадом Радянського Союзу. Було це у 1989 році, коли відроджений львівський клуб і наша команда представляли Україну у зоні союзних республів другої всесоюзної ліги. Принагідно ж зазначимо: особливо пам’ятна перемога «Десни» над карпатівцями у 1969- му. Адже це сталося за лічені тижні до того, як галичани,будучи командою другої підгрупи другої групи класу «А», добилися видатного успіху – стали володарями Кубка Радянського Союзу, І, до речі, залишилися єдиною командою не вищого дивізіону, яка здобувала цей кристалевий приз. Залишається сказати про «Чорноморець».Чернігівці і одесити зустрічалися у 1960-61 роках. І усі чотири матчі закікчувалися вікторією «моряків», у тому числі і з рахунком 5:0 у Чернігові.
І ось тепер стосунки з командами Прем’єр-ліги відновляться. Але це будуть уже рандеву на найвищому рівні, на якому нинішні деснянці ще мають адаптуватися.
