Олександр Зуб: "Я бажаю "Десні" бути у першій трійці Прем'єр-Ліги"

Завдяки успішним виступам юнацьких команд “Десни”, складених з гравців 2001 та 2003 років народження, за підсумками нинішнього сезону СДЮСШОР “Десна” вийшла у Вищу лігу Дитячо-юнацької футбольної ліги України. Про цей успіх, про те, що дасть юнакам “Десни” вихід головної команди у Прем’єр-Лігу та… про гру у чемпіонаті Вірменії ми поговорили з тренером “Десни U-15” Олександром Зубом.

Від “Десни” до “Цементу”

– Як починали займатися футболом та де це було?

– Починав тут, у СДЮСШОР “Десна”, з восьми років. Після випуску я, за сімейними обставинами, виїхав на Батьківщину чоловіка сестри – до Вірменії. Тут я був капітаном команди, була перспектива, але довелося виїхати. Підійшов армійський вік – пішов у спецназ, служив два роки. В армії я теж намагався грати…
В Україну повернувся у 22 роки, у 1998 році: довелося починати все з нуля. Грав за “Динамо” (Чернігів), потім виступав в “Європі” (Прилуки), “Інтерагросистемі” (Мена), “Факелі” (Варва), “Авангарді” (Корюківка). Загалом, грав на аматорському рівні. Закінчив інститут, потихеньку почав тренувати дітей й так треную вже десятий рік.

– Якщо повертатися трохи назад, чому не вдалося зробити крок нагору й пограти серед професіоналів?

– Мене все влаштовувало на аматорському рівні. Можливо, не було кому направити: йшло як йшло. Але у Вірменії я пограв за клуб Вищої ліги “Цемент” (Арарат). Намагався й там пробитися. Але, як то кажуть, якби мій нинішній розум мені у той час – все було б по іншому. А тоді був молодий, думав, що можливості будуть. Час пролетів швидко. В “Цемент” мене кликав один тренер, але потім він змінився, а новий привів своїх гравців… У той же час у мене була мрія швидше повернутися в Україну – на Батьківщину. Тому у Вірменії заробив гроші на будівництві й повернувся сюди.

– Яка команда у Вашій кар’єрі Вам найбільш запам’яталася й чому?

– Були хороші й колективи, й тренери. Пощастило у “Факелі” та “Європі” пограти з ветеранами “Десни”, перейняти у них досвід. Було у кого вчитися. Я по життю трудоголік, намагався віддавати себе повністю й у житті, й на футбольному полі.

– У 2011 році Ви грали за “Зернопром” (Анисів). У минулому році ця команда завоювала Кубок та Суперкубок області, а у нинішньому сезоні хотіла заявитися у Вищу лігу… чемпіонату Чернігівського району. Чому, на Ваш погляд, такі “стрибки” у класі у лідерів обласного футболу?

– Я знаю причину: все впирається у фінанси. Їх президент сказав, що у зв’язку з фінансовими питаннями у цьому році вони будуть грати у чемпіонаті району. Без фінансів й гравців не візьмеш, й транспортні витрати, й премії…

Тренер, “тато” та психолог

– Ви сказали що вже 10 років тренуєте. Як почали тренувати й чому обрали шлях дитячого тренера?

– Я люблю футбол. Футбол допоміг мені у житті. Я й дітям пояснюю, що завдяки футболу можна розраховувати на допомогу людей. Я даю дітям такі поради, які мені раніше не давали. Може бути, мені вони знадобилися б, у свій час. І у ставленні до тренувального процесу… Зараз до футболістів ставишся як до своїх дітей. Я вибрав роль дитячого тренера, тому що люблю футбол. Футбол для мене – все. Навіть дружина ревнує мене до футболу. Але я люблю футбол й тут вже нічого не зробиш.

– Що найскладніше і найцікавіше при роботі з дітьми?

– Аспектів дуже багато. Всі діти різні. У кожного свій характер і до кожного потрібно мати свій підхід. Потрібно бути і психологом, і вихователем, і татом, і мамою, і тренером… Присутній і батіг, і пряник. Важко, але якщо хтось йде на роботу тільки щоб прогодувати сім’ю, то я на роботу йду із задоволенням, тому що за улюблену справу мені ще й платять зарплату. Я займаюся з дітьми у 29-й школі (є у мене група 1-2 класів), та з дітьми 2005 року, де я допомагаю як тренер. Але головна моя група – 2003 року народження.

– Якраз Ваша команда 2003 року народження у цьому сезоні зайняла 2 місце у групі 8 Першої ліги ДЮФЛУ. В останньому матчі, у минулі вихідні, “Десна” зустрічалася з третьою командою групи – “Рубіном” (Пісківка). Для того, щоб СДЮСШОР “Десна” в наступному сезоні виступала у Вищій лізі ДЮФЛУ Вашим підопічним у цій зустрічі потрібна була нічия. Але ви розгромили суперника 6-0. Як так вийшло? Рівень “Рубіна” занадто слабкий, або Ваші хлопці були у такому гарному настрої?

– Завжди хлопців налаштовую як на останній бій. Я говорив, що буде важко, враховував погодні умови. Завжди коли грає команда я наче у грі, ніби я – 12-й гравець. Ми грали вдома. Приходять батьки, вболівальники… Хлопці вийшли, налаштувалися і не дали супернику жодного шансу. Я навіть не говорив про нічию: завжди налаштовую команду тільки на перемогу. Хлопці повинні бути переможцями.

– Розкажіть про хлопців: чи є серед них таланти?

– Є. У кожній віковій групі є талановиті діти. Просто потрібно працювати, розвивати “родзинку” у кожному з них: у кого-то є нестандартне мислення, техніка, щось ще. Це потрібно розвивати…

“Десна” може виграти медалі

– Ви граєте за ветеранів “Десни”. Розкажіть про команду та найближчі матчі, які на вас чекають.

– Ми вже зіграли першу стадію, грали на “Чернігів-Арені”, та з трьох команд потрапили у число двох кращих. Тепер, 15 червня, буде півфінальна стадія у Кривому Розі.

– Як налаштована команда?

– Ми вперше граємо у чемпіонаті України, захищаємо честь області. Всі грають з великим бажанням.

– Серед ветеранів багато тих, хто вже має тренерський досвід. Чи не виникає проблем, коли на поле майже кожен – тренер? Кого слухаєтеся?

– Супердосвідчених, таких “супер ветеранів”, у нас немає, багато хто до цих пір грають у чемпіонаті області. У нас все нормально, всі один одного розуміють. Займається командою Олександр Селіванов – на ньому “висять” організаторські питання.

– Які емоції у Вас були після перемоги “Десни” над “Зіркою”?

– Якраз так вийшло, що ми обіграли “Рубін”, вийшли до Вищої ліги та відразу після гри поїхали на стадіон імені Гагаріна. Переживали, вболівали. Так співпало, що у один день СДЮСШОР “Десна” вийшла у Вищу лігу, “Десна” пробилася у Прем’єр-Лігу, плюс свято, Трійця – три в одному.

– На Ваш погляд, що дасть вихід “Десни” у Прем’єр-Лігу для Ваших підопічних – команди 2003 року народження?

– Це зростання дітей. Не потрібно шукати команду за межами України або ще кудись їхати. У рідній команді є перспективи розвитку. З’являться U-19, U-21 – у хлопців буде мотивація, стимул. Думаю, що за хлопцями стежитимуть й тренери головної команди, й дубля – це будуть сходинки для зростання.

– Щоб Ви побажали команді у новому сезоні, вже у Прем’єр-Лізі?

– Я бажаю бути у трійці, не загубитися у Прем’єр-Лізі. Кожен тренер ставить перед собою максимальні цілі. Я бажаю великих перемог. Дай Бог, щоб до нас у місто приїхала Ліга Чемпіонів.

– Наскільки, на Ваш погляд, реально стати призерами у дебютному сезоні?

– Все реально. Футбол – непередбачуваний вид спорту. Якщо всі фактори співпадуть – все можливо. Всі передумови у “Десни” є.