На «турецьких зборах» Десна зіграє з Вересом

Третій контрольний поєдинок на навчально-тренувальному зборі у Туреччині чернігівська «Десна» проведе у суботу, 10 лютого в місті Сіде. Суперник – рівненський «Верес», початок матчу о 16:00. Даний матч стане не лише одним з етапів підготовки до весняної частини сезону та перевіркою функціонального стану футболістів, а також – кроком обох клубів назустріч один одному для формування товариських стосунків.

Ситуація, яка відбулася по завершенню сезону 2016/2017 залишиться на совісті чиновників, які прийняли рішення про недопуск ФК Десна до участі в змаганнях УПЛ. А керівництво «Вереса» та «Десни» намагається знайти спільну мову і як результат – товариський матч між двома клубами, адже головне для вболівальників – це протистояння на полі, а не “кабінетні війни”. Тож завтра, 10 лютого, футболісти двох клубів проведуть “матч дружби”, який має показати, що футбол – це гра справжніх чоловіків, які визначають сильнішого на футбольному майданчику!

Нагадаємо, «Десна» і «Верес» зіграли між собою 49 поєдинків в усіх чемпіонатах. І, що цікаво, обидві команди здобули по 15 пермог. Ще 19 матчів завершилися у нічию. Різниця забитих і пропущених 49:60 — на користь «Вереса». Останній раз обидві команди зустрічалися в квітні минулого року на полі рівнян, і Десна досить впевнено перемогла на виїзді з рахунком 2:0.

Візитна картка суперника чернігівської «Десни»:

У середині 50-х років ХХ ст. в Рівному було три потужних колективи − «Локомотив», «Динамо» та «Будинок офіцерів». Але через те, що два останніх складалися переважно з немісцевих футболістів, спортивними керівниками було вирішено створити боєздатний колектив на базі «Локомотива». У 1955 році рівненська команда була віддана до спортивного товариства «Колос» і отримала назву «Урожай». Ще через рік назву було змінено на «Колгоспник».

У 1956 році рівняни перемогли у 2-й зоні чемпіонату України і посіли шосте місце у фінальному турнірі. У наступному сезоні вони знову фінішували на шостому місці в чемпіонаті України та водночас вийшли до фіналу Кубка УРСР, де у вирішальному поєдинку склали зброю перед одеським СКВО − 0:2. В сезоні 1958 року «Колгоспник» виборов право участі в чемпіонаті Радянського Союзу серед команд майстрів класу «Б». Так розпочалася ера «Колгоспника» в історії рівненського футболу. За перше десятиліття виступів команди в чемпіонатах серед майстрів, «колгоспники» постійно займали місця в середині турнірної таблиці (найвищий результат − 9 місце в 1964 році). «Візитною карткою» команди з Рівного було те, що в її складі виступали виключно місцеві вихованці − більшість з них підготував відомий місцевий тренер Леонід Молчановський.

Натомість, із черговою «клубною реорганізацією», в 1968-му, команду було передано до іншого ФСТ − тепер рівненська команда вже носила назву «Горинь» (щоправда, півроку перед цим побувши «Партизаном»). «Горинь» найкраще виступила у своєму дебютному сезоні, коли посіла сьоме місце з-поміж 22-х команд І зони групи «Б» чемпіонату СРСР. На жаль, після кількох сезонів цілком пристойних результатів, «Горинь» у 1972 році посіла останнє місце у другій лізі. Із наступного року Рівне вчергове змінило назву свого колективу − тепер місцевий ФК носив назву «Авангард».

Золоті часи «Авангарду» припали на кінець 70-х − початок 80-х років минулого століття. Саме тоді рівненська команда постійно перебувала серед лідерів української зони другої ліги чемпіонату СРСР. Судять самі: в 1979 році лише одне очко не дозволило рівнянам вибороти бронзові нагороди (до чільної трійки першості увійшли «Колос» (Нікополь) і армійські команди Києва та Львова), це ж саме мізерне відставання від трійки призерів було зафіксоване і в 1980-му (виграв першість київський СКА, друге місце здобула «Буковина» (Чернівці) і третє − СКА (Львів)). Вершиною успіхів того відрізку в історії рівненського футболу став сезон 1981 року, коли авангардівцям нарешті підкорилася «бронзова» вершина. Повторити цей успіх «Авангарду» вдалося тільки в 1990 році.

Як не дивно, а найбільші успіхи рівненського футболу сталися у ті часи, коли проходили важкі роки становлення вже незалежної України. Останній в історії чемпіонат СРСР розпочинав вже футбольний клуб «Верес» (Рівне). Сезон 1991 року новостворений колектив закінчив на четвертому місці в першості та у якості фіналіста Кубку УРСР − за підсумками двох вирішальних ігор рівняни поступились шепетівському «Темпу» (1:2 − у Хмельницькому і 1:1 − у Рівному). А перший чемпіонат незалежної держави ознаменувався для Рівного виходом до еліти українського футболу. У швидкоплинному дебютному змаганні «Верес» виграв І зону І ліги і отримав путівку до вищої ліги чемпіонату України.

Дебют рівненського «Вересу» у вищій лізі виявився не досить вдалим: команда посіла передостаннє, 15 місце (втім, від 10 місця рівнян відділяло в підсумку тільки два пункти). Втім, вольовим рішенням ФФУ команда таки зберегла прописку у «вишці». А в наступному сезоні (1993/94) «Верес» змусив говорити про себе всю футбольну Україну. Восени 1993 року рівняни не визнавали жодних авторитетів у національному чемпіонаті: ними були биті такі гранди, як «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Шахтар» (Донецьк), а у 1/8 фіналу Кубку України «Верес» сенсаційно вибив з розіграшу київське «Динамо» (0:0 вдома і 1:1 у Києві). Напевно, зайвий раз буде говорити про те, що ці перемоги навічно будуть вписані до золотих сторінок футболу Рівненщини! А тоді, у свій найбільш успішний сезон, рівненська команда (її найгучніші перемоги припали на період, коли біля керма колективу стояв тренер Михайло Дунець) за підсумками першого кола посідала четверте місце у вищій лізі.

Завдяки зусиллям президента клубу Валерія Короткова у «Вереса» з’явився найрозкішніший як на ті часи двоповерховий автобус «Неоплан», а в зимове міжсезоння клуб проводив підготовку до другого кола в сонячній Іспанії. Та весною 1994-го, коли найбільш оптимістично налаштовані вболівальники рівненського клубу вже потай сподівалися побачити своїх улюбленців у єврокубках, «Верес» суттєво збавив обороти − чемпіонат колектив завершив лише на 12 місці, а в Кубку в півфіналі поступився за сумою двох матчів сімферопольській «Таврії». А через рік казці під назвою «Рівне у вищій лізі» через навколофутбольні чинники прийшов кінець. «Верес» понизився у класі і вже не зміг повернутися до еліти.

Вилетівши до першої ліги, «Верес» був блідою тінню самого себе кількарічної давнини. Команда після того, як її залишив Коротков, була у місті і області не потрібна ані спонсорам, ані місцевій владі. У 1997 році рівненці вилетіли до другої ліги, де закінчила свої виступи в сезоні 2010/11. При цьому встановили національний антирекорд, зазнавши у першій половині чемпіонату поразки у всіх матчах та знявшись зі змагань у другому колі.

Відродилася професійна футбольна команда у Рівному в 2015-му. 18 червня 2015 року Виконком ФФУ одноголосним рішенням допустив «Верес» до участі у другій лізі на наступний сезон, причому до цього рівняни не приймали участь в аматорському чемпіонаті. «Верес» довго у другій лізі не затримався і під керівництвом Володимира Мазяра за один сезон потрапив до першої ліги, де зайняв третє місце в турнірній таблиці.

Досягнення «Вереса»:

Переможець першої ліги Чемпіонату України — 1992
Фіналіст Кубка Української РСР — 1957, 1991
Срібний призер другої ліги Чемпіонату України — 2016
Півфіналіст Кубка України — 1993/94

Бронзовий призер 2-ї ліги чемпіонату СРСР — 1981, 1990.