Дмитро Коломойцев: «спортивна мрія – потрапляння Десни у Єврокубки»

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з працівниками нашого клубу. Й по завершенню сезону пропонуємо вашій увазі розмову з тим, хто з’являється на полі тільки з дозволу арбітра, але чия робота за межами футбольного газону часто не менш важлива, ніж робота на тренуваннях: лікарем «Десни» Дмитром Коломойцевим. Ми дізналися про спортивну кар’єру лікаря, допінг, здоров’я та хвороби футболістів.

З воротарів у лікарі

– Розкажіть про себе: як прийшли у медицину, та чому обрали саме спортивний напрям у цій галузі?

– Закінчив національний медичний університет ім. Богомольця у Києві. На інтернатуру потрапив по спеціалізації «спортивна медицина», проходив її на базі Українського центру спортивної медицини. Два роки проходив інтернатуру, ходив на медичні курси при федерації футболу, які проводив Сергій Валерійович Дереповський. Якому я дуже сильно завдячую.

Першою моєю футбольною командою стала «Чайка» (Петропавлівська Борщагівка), яка виступала у чемпіонаті України серед аматорів. З «Чайкою» ми зайняли 2 місце у чемпіонаті України серед аматорів та виграли Кубок України серед аматорських колективів. Й влітку 2017 року мене запросили у ФК «Полтава» – там я пропрацював один сезон. Команда вийшла у Прем’єр-Лігу, але потім розпалася… Після цього пропрацював у збірних хлопців різних вікових категорій від U-16 до U-18: з Єзерським, Нагорняком, Кузнецовим… А взимку мені зателефонував Олександр Дмитрович Рябоконь й запропонував спробувати себе у «Десні». Так я опинився з командою на зборах у Туреччині.

– Читач, напевно, має уявлення що таке терапевт, травматолог чи онколог, а що таке «лікар спортивної медицини»?

– Я маю потроху поєднувати у собі все: ти маєш бути й терапевтом, й травматологом, й лором, й сімейним лікарем, адже звертаються не тільки футболісти: не рідко потрібно допомогти їх близьким. Часто доводиться виступати психологом. Не без цього. Але основне навантаження, це, звісно, травматологія: спортивні травми, реабілітація – це основний вид діяльності.

– Чому обрали саме такий вид діяльності та чи займалися самі футболом?

– Звісно займався. Я з Вишгорода. Там є команда «Діназ» – я закінчив школу «Діназа», був воротарем. Але потім так вийшло, що вступив до університету та вирішив зав’язати з футболом.

– Крім «Діназа» є улюблені команди? Чи лікар не може вболівати?..

– Звісно вболіваю. В Україні важко сказати. Так як тривалий час живу у Києві, напевно це «Динамо» (Київ), хоча божевільним фанатом себе назвати не можу. Я більше вболіваю за збірну України. А у Європі улюблені клуби «Челсі» та «Валенсія».

– Незабаром як раз фінал Ліги Європи за участю «Челсі». Чому «Челсі» переможе, якщо на Ваш погляд, перемога буде за ними?

– Хотілося б, щоб перемогли. Думаю в них більше шансів. По-перше, мені імпонує Саррі – італійці можуть дати результат. Та й за складом «Челсі» цікавіше за «Арсенал».

– Як раз у «Челсі» був конфлікт між Моуріньо та лікарем команди Євою Карнейро. Як Ви вважаєте, у чоловічому футболі легко працювати жінкам?

– Мені здається, важко. Я вважаю, що має бути рівноправ’я у будь-якій професії, але суто психологічно для хлопців, мені здається, важкувато уявити жінку у роздягальні. Це має бути специфічна жінка, тим більш коли за зовнішніми даними вона достатньо ефектна… Мені здається їй має бути не легко. Але ж Єва працювала? Працювала…

Важливі навіть краплі

– Наскільки медицина у спорті відрізняється від звичайної медицини? Адже Ви маєте слідкувати за всіма допінг-заборонами…

– Так, заборонений перелік препаратів, WADA – хлопці нічого не можуть приймати без нашої консультації. Починаючи від крапель у ніс – про це все вони радяться з нами.

– Можете навести приклад: що звичайна людина вважає цілком повсякденним препаратом, а у спорті це – допінг?

– Це будь-які краплі в ніс чи очі на основі гормонів, кортикостероїдів – всі ці препарати заборонені.

– Останнім часом було достатньо багато скандалів, у тому числі й в українському футболі, (наприклад Даріо Срна, Олександр Рибка), коли відомих футболістів у відомих клубах спіймали на допінгу, але вони стверджували, що приймали заборонені ліки самі… Чи може бути таке у «Десні»?

– Теоретично може бути все. Ми, звісно, кажемо хлопцям, щоб вони з нам радилися з будь-яких приводів. Вони можуть й вночі зателефонувати: «Мені погано, що мені випити?» Тому, щоб професійний спортсмен самостійно щось приймав – таке уявити собі складно. Тим більш у таких командах як «Шахтар»… Але важко коментувати що там відбулося не знаходячись у середині тієї ситуації.

– Які найскладніші проблеми з якими Вам, як спортивному лікарю, доводилося стикатися?

– Певний різновид травм, напевно… Ті, які не можуть повністю виключити футболіста з тренувального процесу, але й казати, що він на 100 відсотків готовий – не можна. Такі травми найбільше додають проблем. Коли серйозна травма – це зрозуміло: операція, відновлення, реабілітація – все за термінами. А коли травма 50 на 50 – це найскладніше. Потрібно донести до тренерського штабу, що є ризик погіршення пошкодження, чи немає точних термінів відновлення. Ось це складно.

– Ви слідкувати за судом над російськими футболістами Кокоріним та Мамаєвим? Тоді у пресі писали, що Кокорін, який до затримання був травмований, але вже відновився та почав грати, не отримуючи спеціалізовану медичну допомогу у СІЗО, може залишитися інвалідом. Чи дійсно спортсмен, який тільки що виходив на поле, та витримував навантаження, які не під силу звичайній людині, може стати інвалідом, якщо певний час не тренується, певний час йому не надають медичну допомогу?

– Я не знаю щодо Кокоріна та який у нього різновид травми. Але спорт й здоров’я – це різні речі. Давно вже відійшли від терміну, що спортсмен займається спортом для здоров’я. Це все – над навантаження – це на шкоду здоров’ю. Як правило наприкінці кар’єри рідкий спортсмен-професіонал не має хронічних захворювань. Як правило вони всі мають якусь проблему. Навіть відомі футболісти найвищого рівня. Тому якщо у Кокоріна були проблеми з коліном, йому курсом вводили якісь препарат, й він проходив якусь терапію, то так, це цілком реально.

– А є щось, що можна назвати «хворобою футболістів»?

– Артрози. Майже у всіх футболістів є артрози того чи іншого суглобу. Як правило страждають коліна та гомілкостоп. Найчастіше стираються хрящі у колінному суглобі.

– У футболі кажуть, що воротар – це пів команди. Ви як раз колишній воротар… На Ваш погляд, лікар у футбольному клубі – скільки відсотків від успіху колективу?

– Важко сказати. Ми всі робимо спільну справу. Навіть воротаря не правильно називати половиною команди. Ми всі – частина єдиного цілого. Й це стосується не тільки футболістів чи тренерів – це стосується абсолютно усіх. Особливо хотілося б відмітити той вклад, який роблять мої помічники – масажисти клубу: Олександр Миколайович Соколовський, Віктор Миколайович Литвин. Без їхньої допомоги дуже важко уявити собі нормальне функціонування медичного департаменту клубу.

Мета – Єврокубки

– У цьому сезоні Ви, як й «Десна», вперше у Прем’єр-Лізі. Чи стала робота спортивним лікарем у команді УПЛ чимось принципово новим?

– Здавалося, що буде якось інакше. Хоча медицина що на аматорському, що на професійному рівні приблизно однакова – травми не змінюються.

– Чи є у Вас найбільш пам’ятна футбольна нагорода?

– Найбільш запам’ятовується перша. Перемога у Кубку України серед аматорів з «Чайкою» й ти емоції які були – вони найбільш пам’ятні.

– Незабаром буде трансферна кампанія. Перед тим як підписати новачка він проходить традиційний медогляд. Чи будете Ви брати у ньому участь?

– Важко сказати, так як я приєднався тільки узимку, коли ряд новачків вже був підписаний. Як буде влітку – важко сказати. У «Десні» це буде перший досвід. Але раніше так, я приймав участь.

– Чи було у Вашій кар’єрі так, що футболіст наче підходить тренерам, але Ви його оглядаєте, й не радите підписувати?

– Так, таке було у «Полтаві», та й не тільки там. Я пояснював тренерському складу, що у найближчий час він не зможе нам допомогти й потрібен буде певний час (кілька місяців), щоб підготувати футболіста до загальної групи. Я давав зрозуміти, що у найближчий час футболіст нам не допоможе, а далі рішення приймав тренерський штаб: чи готові вони чекати. У підсумку тренери приймали рішення не підписувати.

– Як у спортивного лікаря, у Вас є спортивна мрія?

– Звісно, щоб хлопці якомога менше отримували травм, були здорові – це найголовніша мрія. Але саме спортивна мрія – потрапляння у Єврокубки.

– Є атестація стадіонів, у тренерів є кілька категорій… Коли «Десна» вийде в Єврокубки Вам доведеться отримувати якусь ліцензію чи сертифікат?

– У нас є ліцензування. А стосовно Єврокубків – є стандартна ліцензія Української асоціації футболу. Взимку ми мали отримати ці ліцензії, потім їх відмінили, зараз йде ребрендинг федерації футболу, тож незрозуміло ще скільки нам чекати.