«Десна» - «Олександрія»: анонс матчу
1 грудня. 16-й тур Всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів Української Прем’єр-ліги сезону 2019/20 років. 14:00. Чернігів. Стадіон ім. Гагаріна.
Пряма трансляція матчу на телеканалі «УНІАН»
Головний арбітр: Євген Арановський (Київ).
Асистенти головного арбітра: Володимир Висоцький та Олександр Войтюк (обидва – Запоріжжя).
4-й арбітр: Дмитро Кривушкін (Харків).
Спостерігач арбітражу: Володимир П’яних (Донецьк).
Делегат УАФ: Геннадій Прокопович (Чернігів).
Дискваліфіковані: Андрій Гітченко («Десна»).
Календарну зиму наша команда розпочне одним з найбільш важливих матчів осінньої частини сезону – домашньою битвою з «Олександрією». Обидва колективи не тільки знаходяться у лідируючій п’ятірці, але й набрали однакову кількість очок – по 27. «Десна» випереджає суперника тільки за рахунок особистої зустрічі (у першому колі чернігівці переграли опонентів 3-0), а тому зустріч обіцяє бути дуже «гарячою».
Команди по-різному провели останні матчі чемпіонату: якщо «Олександрія» переграла «Зорю» то «Десна» програла у гостях «Колосу», тим не менш відстань від луганчан, які зараз займають 3 сходинку, складає лише 1 очко, а до «Динамо», що розташовується на другій позиції, 3 бали. Й саме тому, по суті, й «Олександрія», й, звісно, наша «Десна» мають вигравати, адже відпускати конкурентів ніхто не хоче.
Якщо казати про кадрову ситуацію, то «Олександрія» не дорахується травмованого Сітала й, схоже, Ковальця (його вимушено замінили у матчі ЛЄ з «Вольфсбургом»), під питанням й готовність грати Шендріка. У «Десни» ж втрата одна, зате суттєва: через перебір жовтих карток не зіграє основний захисник Андрій Гітченко. Уявити собі захист нашої команди у сезоні 2019/20 без цього досвідченого гравця доволі складно, але Олександру Рябоконю доведеться будувати гру за відсутності Андрія. Скоріш за все місце Гітченко у захисті займе Єрмаков, хоча можливі варіанти з виходом Приндети, переведенням у центр Дениса Фаворова, чи й зовсім «екзотичний» – з викликом Едуарда Галстяна з дублюючого складу. Який варіант обере тренерський штаб, та наскільки це позначиться на надійності оборони – побачимо у неділю.
Повертаючись до «Олександрії» не можна не згадати, що у четвер команда з Кіровоградщини провела у Львові битву з «Вольфсбургом»: українці програли представнику Бундесліги 0-1 та втратили шанси на вихід у Євровесну, а тому, з одного боку у діючого «бронзового» призера буде бажання реабілітуватися за невдачу, а з іншого, «Десна» повинна мати перевагу у свіжості.
Варто згадати й про Дениса Безбородька – нападник, який ще навесні цього року захищав кольори «Десни», вперше приїде до рідного міста у статусі суперника. Скоріш за все, Денис вийде на поле у стартовому складі, й це буде, напевно, єдиний випадок, коли чернігівці будуть бажати Безбородьку не потрапляти у створ воріт…
– З «Олександрією» буде дуже важко, адже у команди з Кіровоградщини дуже пристойна оборона, до того ж там грає Денис Безбородько – він буде у рідному місті, й для нього це додаткова мотивація. Тому буде «заруба». З «Олександрією», кров з носу, треба брати очки, – каже переможець першості України-2019 з міні-футболу у вікової категорії 65+ у складі команди «Ветеран-Десна-Чернігів» Володимир Лобанов.
Зрозуміло, що зима в Україні – не кращий час для відвідування змагань просто неба. Й все ж сподіваємося, вболівальники заповнять трибуни стадіону імені Гагаріна та допоможуть команді здобути дуже потрібну перемогу…
Історія протистоянь
За історію Незалежної України суперники провели між собою 25 зустрічей, в яких 10 перемог одержала «Олександрія», 8 разів колективи грали унічию, а у семи матчах 3 очки здобувала «Десна». Різниця м’ячів 27-32 на користь гостей з Кіровоградщини.
Остання зустріч команд, 24 серпня 2019 року, закінчилася крупною перемогою «Десни»: 3-0 (голами відзначилися Денис Фаворов, Кузик та Філіппов).
Візитна картка суперника чернігівської «Десни»
Український футбольний клуб з міста Олександрія Кіровоградської області. Виступає в українській Прем’єр-лізі. Утворений 6 березня 1990 року. У 2014 році об’єднався з командою ПФК «УкрАгроКом» з Головківки.
Кольори клубу — жовто-зелено-чорні. Домашні матчі команда проводить на стадіоні «Ніка» (7000 місць).
Історичні назви команди: «Шахтар» (1948–1990), «Поліграфтехніка» (1991–2002), ФК «Олександрія» (2003), ПФК «Олександрія» (2004–2014), ФК «Олександрія» (2015)
Команда «Шахтар», що представляла ВО «Олександріявугілля» у повоєнні 1948 та 1949 роки, вперше випробовувала свої сили на республіканській арені в чемпіонаті серед колективів фізичної культури. Старт був невдалим: у першому ж сезоні гірники, зазнавши 7 поразок у 7 матчах, посіли підсумкове восьме місце, а за рік знову були восьмими, проте вже серед десяти команд. Як наслідок, наступні три роки колектив провів у другій групі чемпіонату колективів фізкультури. Олександрійці поновили свої виступи в аматорській першості УРСР з 1956 року.
У 1960 та 1961 роках у ранзі чемпіона області «Шахтар» у перехідних матчах за право грати в класі «Б» двічі невдало протистояв кіровоградській «Зірці»: 1-2, 1-1 та 0-3, 1-3 відповідно. На початку сезону 1962 року команду було включено до розіграшу чемпіонату СРСР серед команд класу «Б». А перший матч у Кубку СРСР команда провела 9 травня 1962 року в Олександрії проти рівненського «Колгоспника». «Шахтар» переміг 4-3. На наступному етапі (1/128 фіналу) 21 травня в Запоріжжі олександрійці програли запорізькому «Металургу» 1-2. Усього в Кубку СРСР «Шахтар» брав участь 5 разів. Перші три роки у чемпіонаті і в статусі команди майстрів «Шахтар» боровся за «виживання», а згодом олександрійці стали «міцним середняком» змагань. Останній матч у Кубку СРСР команда провела 27 квітня 1966 року в Олександрії проти «Кривбасу». Гірники поступилися 0-2. Найбільш вдало колектив виступив у 1968 році, коли у фінальному турнірі за право грати у другій групі класу «А» посів восьме місце. У класі «Б» команда зіграла 9 сезонів.
Після чергової реорганізації чемпіонату УРСР гірники втратили статус команди майстрів і протягом 18 років (1971–1985, 1988–1990) виступали в чемпіонаті УРСР серед команд колективів фізкультури. Чотири рази в цьому турнірі «Шахтар» був другим (1973–1975 і 1989) і один раз третім (1972) у своїй зоні. Також до активу слід занести участь у фіналі аматорського кубка УРСР 1974 року — «Сокіл» (Львів) 0-0 і 0-1.
На заводі поліграфічної техніки у 1990 році була створена заводська команда «Поліграфтехніка», яка того ж року стала чемпіоном Кіровоградщини та футбольною командою № 1 у місті.
У 1991 році нова команда дебютувала у змаганнях КФК і відразу стала переможцем зони, а у фінальному турнірі, що проходив у Маріуполі, стала бронзовим призером чемпіонату, що дало їй право наступного сезону грати в першій лізі національного чемпіонату України.
Бронзовий успіх в чемпіонаті УРСР 1991 року серед КФК став путівкою для «Поліграфтехніки» до першої ліги національного чемпіонату. Перший матч в чемпіонатах України команда провела 14 березня 1992 року в Олександрії проти черкаського «Дніпра». Господарі перемогли 3-1.
За часів незалежності олександрійці досить вдало виступали у першій лізі: за винятком сезонів 1996/1997 та 1997/1998 років, команда нижче восьмого місця у турнірній таблиці не опускалась. Двічі «Поліграфтехніка» посідала третю сходинку турнірної таблиці — 1993/1994 (тренер Юрій Коваль) та 2000/2001 (тренер Роман Покора). Саме бронза чемпіонату 2000/2001 років вивела команду з райцентру на Кіровоградщині до вищого дивізіону України.
«Поліграфтехніка» протягом двох сезонів утримувала прописку у вищій лізі, двічі посідаючи 13-те місце. За підсумками чемпіонату 2001/2002 років довелося грати перехідний матч у Києві проти житомирського «Полісся», у якому олександрійці виявились сильнішими 1-0. Через фінансову скруту у 2003 році команда була змушена на рік призупинити своє членство у ПФЛ. Вже під новою назвою — ПФК «Олександрія» — у сезоні 2004/2005 років клуб розпочав свій новий похід до вершин національної першості.
Перший сезон у другій лізі олександрійці завершили на третій сходинці турнірної таблиці групи «Б», а за рік, як найкраща команда серед тих, що посіли у своїх групах другі місця, «Олександрія» виборола путівку до першої ліги. У кубку країни команда брала участь в усіх розіграшах, окрім сезону 2003/2004. Перший матч у турнірі команда зіграла 16 лютого 1992 року вдома проти івано-франківського «Прикарпаття». Основний і додатковий час закінчилися з рахунком 0-0, а в серії пенальті перемогли олександрійці 4-3. У наступному матчі 23 лютого «Поліграфтехніка» поступилася «Кременю» на виїзді 0-2. Усього в розіграшах Кубка України команда зіграла 46 ігор. В сезоні 2008/2009 команда дійшла до 1/4 фіналу.
Провівши 5 сезонів у Першій лізі, команда врешті виборола путівку до Прем’єр-ліги. Перший матч після повернення був проти «Шахтаря». У першій частині чемпіонату «Олександрія» виступала на середньому рівні, але у другій частині, після другого матчу з «гірниками», коли олександрійці були близькі до перемоги, команда стала виступати краще.
Вона підібралась до єврокубкової зони. А в кубку країни у чвертьфіналі перемогла київське «Динамо» і вийшла до півфіналу, де знову зустрілася із «Шахтарем»: перший матч закінчився внічию, а другий був за «Шахтарем», що згодом у фіналі здолав «Зорю».
У першому в своїй історії єврокубковому матчі «Олександрія» поступилася хорватському «Хайдуку» з рахунком 0-3.
Досягнення «Олександрії»:
Бронзовий призер Прем’єр-ліги (1): 2018/2019;
Володар Трофею престижу (1): 2017/2018;
Чемпіон першої ліги України (1): 2010/2011;
Срібний призер першої ліги України (1): 2013/2014;
Бронзовий призер першої ліги України (4): 1993/1994, 2000/2001, 2008/2009, 2012/2013;
Срібний призер другої ліги України (група Б) (1): 2005/2006;
Бронзовий призер другої ліги України (група Б) (1): 2004/2005;
Бронзовий призер чемпіонату УРСР серед колективів фізкультури у 1991 році;
Фіналіст Кубка УРСР серед колективів фізкультури у 1974 році (ФК Шахтар)