Андрій Слінкін: «Зробимо все, щоб зайняти сьоме місце»
Вже найближчоії неділі, 14 квітня, на стадіоні імені Гагаріна Десна прийматиме Карпати. Чи зіграє в цьому матчі Андрій Слінкін ще не відомо, але матч з Олімпіком Андрій провів на високому рівні.
Ми продовжуємо серію інтерв’ю з гравцями нашого клубу й сьогодні пропонуємо вашій увазі розмову з захисником «Десни» Андрієм Слінкіним. Читайте про «Укрпошту», чемпіонат Словаччини, чернігівські таланти… риболовлю, та багато чого іншого.
Володар Кубку
– У дитячо-юнацькій лізі Ви починали грати за команду «Укрпошта». Що це був за клуб й чи швидкою у ньому була доставка м’яча з захисту у напад?
– Це був дитячий клуб, ДЮСШ-6, який спонсорувала «Укрпошта». Там починав… Намагався себе показувати, зростати.
– Чи пам’ятаєте свій перший матч на професійному рівні?
– Так, це був матч за дубль «Чорноморця», наче це було у Дніпропетровську проти «Дніпра». Я йшов до цього все життя…
– У 2012 році Ви грали за «Суми». Зараз навколо цієї команди вибухнув скандал щодо участі у договірних матчах. По-перше, як ставитеся до договірняків, та, по-друге, чи треба, на Ваш погляд, знімати команду зі змагань вже зараз, чи можна дати дограти сезон?
– Я дуже негативно ставлюся до договірняків, думаю, якщо все вже з’ясовано, й є докази, то треба таке рубати у зародку, та вживати заходи вже зараз.
– 10 липня 2013 року Ви зіграли у матчі за Суперкубок України проти «Шахтаря». Які були відчуття від того матчу?
– Тоді ми програли 1-3. Приємно було грати на заповненому стадіоні «Металіст» у Харкові. Роман Йосипович (Григорчук, тренер «Чорноморця» того часу, – прим.) довірив мені, я вийшов… Хоча шансів перемогти було небагато.
– У 2014 році Ви на правах оренди півроку провели у словацькій «Сениці». Чим здивувало життя у Європі та який рівень футболу у Словаччині?
– Так вийшло, що Роман Йосипович відправив мене у оренду. Я поїхав за ігровою практикою. Зіграв всі матчі, повернувся та довів, що я здатний грати у «Чорноморці», й у наступному сезоні став частіше з’являтися у основі одеського клубу – довів Роману Григорчуку, що готовий до великих завдань.
Якщо казати про життя, я жив у 50 кілометрах від Братислави. Красиве, чистеньке місто, яке чимось нагадує Чернігів. Жити там було приємно. У нас була хороша команда, вихідні проводили, як то кажуть, у заняттях тімбілдінгом: разом з тренерами виїжджали на природу. Саме це мене дивувало: те що ми були разом з тренерами. Отримували багато задоволення від спільного відпочинку й поверталися до тренувального процесу.
– У 2016 році у складі «Зарі» (Бєльці) Ви стали володарем Кубку Молдови. Всього у Молдові Ви провели 2 роки. Наскільки для Вас цей період був успішним?
– У Молдову я теж поїхав за практикою. Тренувався там у українського спеціаліста Ігоря Рахаєва, він мені довіряв. З ним ми через кубок потрапили у Лігу Європи. Два роки брав участь у фіналі кубку, йшли на першому місці у чемпіонаті, але чемпіонами так й не стали. Вважаю, це були гарні 2 роки: я допоміг «Зарі» та завоював трофей.
Мета – «Кубок Престижу»
– Зараз «Десна» не потрапила у першу шістку. У чому причина, на Ваш погляд?
– Це футбол, ми намагалися… Останні 2-3 тури йшла боротьба очко в очко. Десь нам не пощастило. Але для потрапляння у шістку ми приклали максимум зусиль.
– Які плани на залишок сезону у команди та персонально у Вас?
– Перед командою стоїть завдання виграти кубок Престижу (тобто зайняти 7 місце в УПЛ). Для мене це щось нове, я його ще не вигравав. Ми будемо намагатися завоювати цей трофей. Я ж хочу частіше з’являтися в основному складі. Буду докладати максимум зусиль на тренуванні, як я це роблю й зараз.
– «Десна» в цьому сезоні вдаліше грає вдома, аніж у гостях. Що заважає у рідних стінах?
– У нас гарні вболівальники, часто збирається повний стадіон, гарне поле… Мабуть просто так складається. Я вважаю, що на другому етапі ми станемо частіше вигравати вдома. Вважаю, що чернігівські вболівальники нас підтримують, й знову на ігри «Десни» буде збиратися повний стадіон.
– У цьому сезоні Ви багато граєте за «Десну» U-21. Чи ставляться до Вас більш молоді партнери як до якогось «дідуся», або, по-менш, «дядька»? Та кого б Ви виділили з гравців дублюючого складу?
– Хлопці розуміють, що мені, та іншим хлопцям з першої команди потрібна ігрова практика, а ми у свою чергу намагаємося їм допомогти досягти гарного результату. Виділив би я тих, хто вже тренувався з основним складом: Євгенія Белича, Максима Татаренка та Романа Вовка. Вони були з нами на зборах (всі крім Вовка), гарно себе показали. Сподіваюся, доведуть тренерському складу, що гідні грати за основу.
– Нещодавно було 1 квітня – день сміху. Ви – одесит. Чи розігрували Ви колись партнерів та чи розігрували Вас?
– Ні, в Одесі намагалися, але… А у Чернігові ми вийшли після двох вихідних, провели тренування. Я це свято навіть не відчув. Нічого цікавого в нас не відбулося.
– Ви вже більше року у Чернігові. Чи подобається місто та де любите тут відпочивати?
– Гарне, чисте, компактне місто. Проводжу час вдома, ходжу на тренування у тренажерний зал до «Десни Аква-спорт», та ще їжджу на риболовлю. В нас є хлопці, які це люблять. Тому коли випадають два вихідних поспіль, їдемо на річку. Отримуємо купу задоволення. Тут є гарні місця у бік Білорусі. Ловив щук та окунів. Хоча я у цій справі аматор… Професіонал у нас Андрій Гітченко. Ось він – рибалка.
– Щоб Ви побажали вболівальникам?
– Вболівальникам бажаю бути ще більш відданими, ще більше вірити у нас, у команду. У нас все вийде. Ми зробимо все, щоб зайняти перше місце у другій шістці та не підвести наший уболівальників, яких ми дуже любимо. Вони для нас роблять дуже багато.
